5.1

     Вдихаючи чисте повітря та запашне сіно, чухаю за вухом шиваль і уважно розглядаю її бік. Якось швидко він гоїться. Розтираючи скроні круговими рухами, намагалася згадати, скільки часу в нашому світі зазвичай потрібно, щоб вилікувати коня. За всіма підрахунками, виходило доволі повільно. Можна навіть сказати, дуже повільно.

— Не перестаю дивуватися, наскільки цілющими можуть бути трави у цьому світі, подумала я, спостерігаючи, як загоюється рана і зменшується набряк на кінцівці. 

— Відчуття, що це не шиваль ушиблена, а ти, — спустив із небес на землю Мілаш. — Дівчинко, ти взагалі чула, що я тобі про дар розповідав? 

— Чула, тільки повірити не можу. У глибокому дитинстві, як і багато хто, виходжувала всяких пташок, кішечок і хом'ячків. Так зеленка з йодом лікували від усього. Та й бабуся була напохваті. 

— Бабуся? 

— Бабуся, — киваю, а в голові миготять картинки, як вона ходить від дитини до дитини, гладить їх по головах, шепоче щось. А вже ввечері ми їй швидку викликаємо. І лікар дивився на нас докірливо і нарікав на погане поводження з літньою людиною. Дітлахи після гуртка надовго про недуги забували, а мами між собою шепотілися і приводили щоразу нових подружок зі шмаркливими нащадками. 

— Цілителька, — обпершись плечем об перегородку, промовив старий. — Твоя бабуся цілила, — на підтвердження слів він ще й кивнув.

— Цілила? Може, лікувала? — уточнила я, не зовсім розуміючи сенс слова. 

— Цілити — означає відновлювати цілісність потоків, які живлять тіло, вбираючи в себе дари Плуани. У вашому випадку — Землі. 

— Тобто вона відновлювала енергетичну оболонку? — спробувала вдатися в суть сказаного. 

— Потоки, — гаркнув Мілаш, — не плутай. Оболонка збирає в собі магічний потенціал... 

— На Землі немає магії… 

— Ще раз переб'єш, — зробив він паузу, — Підеш чистити коренеплоди, — "налякав" учитель. — Магія є скрізь, вона є в усьому, що нас оточує. Подивися на воду, без якої неможливе життя в жодному зі світів. Народження немовляти починається з обмивання, упокій покійного закінчується обмиванням. Втомлений подорожній, випивши вологи, здатний продовжити хід з новими силами. Подивися на тварин: коли їх охоплює спрага, вони не нападають одна на одну, а п'ють, занурюючи морди в дорогоцінну рідину. Богиня підносить нам дари, і повір, усі вони несуть у собі магію. Одні дари — життя, інші — руйнування, треті — зцілення. Ти нагороджена долею. Це потрібно прийняти, розібратися і користуватися потоками, як велить серце. Бо обдарований вищими силами може бути як корисним, так і небезпечним.

— У якому сенсі небезпечний? Як можна лікарський дар використовувати на шкоду? 

— Даром можеш користуватися на свій розсуд, — сухо, як чужий, сказав учитель, відвернувшись. 

— Мііі-лааа-ш, а Мілаш, не злись. Ти розповідаєш правильні речі – от тільки прийняти їх важко. 

— Чому? — після тривалої паузи, недовірливо й не повертаючись, запитав старий. 

— Я дитя технологій, розчарована від релігії, — торкнулася я його за плече, — у нашому світі, на жаль, ніхто нічого не робить просто так. Лікарі, ті, що мають лікувати тіло чи душу, більше нагадують лиходіїв, які стали між твоїм здоров'ям і гаманцем. Полісмени, покликані захищати громадян, до місця скоєння злочину добираються лише тоді, коли жертву не врятувати й залишається лише констатувати смерть. Та й на самій смерті наживаються. Чиновники, нібито обрані народом, збагачуються коштом того ж народу. Судді їх прикривають і себе заодно. А гарант немов у масці, щільно притиснутій до очей. Звісно, я говорю не про всіх, існують і інші, правильні. Важко, однак, вірити словам, пройшовши стежкою обману і живучи в ньому. Я бачила в дії те, про що ти говориш. Навчи мене, прошу. Хочу пізнати та прийняти свій дар, використовуючи його на благо. Лише на благо.

     Ось так і почалися ходіння по муках, тобто навчання. Кому з нас доводиться найважче, уточнювати не стану. Ранок починається з пробіжки навколо будинку, чищення стійла Греї, масажу її кінцівки та приготування сніданку. Бачили б ви очі Мілаша, коли я подала йому до юпаю (гарячого традиційного напою малої народності клеоцит) оладки. Зазвичай прибиранням, пранням, закупівлею і приготуванням їжі займалася повнотіла помічниця вчителя – Данута. Не знаю, що вигадала собі дівчина, але одного разу, побачивши, як я хазяйную на кухні, перестала приходити до нас. Довелося взяти господарство на себе.