ГЛАВА 5

ТАЯ.

Вранці  я прокинулася немов з мене вижали всі соки як з лимона. Наче і спала, а наче  і ні. Словом була втомлена і не виспалася. І в такому вигляді побрила на кухню попити води, щось дуже пити хотілося, було враження  що я  можу за один ковток літру випити. На кухні мене зустріла бабуся:

• ти чого так рано прокинулася?
• пити захотілося..
• ну добре..
• а ти чого не спиш?
• Таю я завжди дуже рано прокидаюся..
• ну добре..

Я взяла велику кружку, і налила собі водички, коли всю випила, відразу стало легше. І сівши за стіл бабуся сказала:

• ти вже костюм собі знайшла:
• нащо?
• ну на вечір..
• ой то все дурниці, одягну що не будуть, зроблю дуже темний макіяж і буде норм, типу Мортиції Аддамс
• ну як знаєш, але щоб о п'ятій вечора  була там бо відкриття буде о шостій вечора  
• добре Ба
• а зараз йди ще поспи, сніданок буде тебе чекати на столі
• добре..
• а я сходжу в магазин, потім в кафе, гляну чи все готове
• добре Ба..

І я  встала і пішла в кімнату, там, впала на ліжко і справді ще заснула. 

Коли прокинулася була в десята ранку. Я привела себе до ладу, одяглася у спортивний костюм, волосся просто зібрала в заколку, макіяж не робила.  І відразу на кухню, там було тихо, але на столі справді був сніданок. Свіженькі пиріжки, салат, на плиті в сковорідці була яєчня, підлива з м'яса, і гречана каша. Якраз все що я люблю, і плюс свіженькі рогалики до кафи. 

Я поснідала, все помила, і вирішила, сходити до бабусі  в кафе, все одно обити було нічого, а там може її допомога буде потрібна. Головне щоб Стасіка там не було, до речі треба перевірити сумочку чи не загубила я кулон, хоча я  ж його вчора бабусі показувала, то думаю він має бути на комоді.  ВІн і справді там і був. Я на нього стояла  і дивилася, і розуміла що бабуся має рацію, просто так він би його не дарував, але якщо  я сьогодні його одягну, це значить що я маю до нього взаємну симпатію, а хіба це так? якщо честно не знаю. Але якщо не одягну, то це буде негарно, по відношенню до його вчинку. Словом тепер у мене проблема, одягну признаю що маю симпатію, не одягну - ображу. Капець оце проблема. Так Все, про це подумаю у вечері зараз мені до бабусі пора. 

Весь день пройшов добре і тихо, і того Стаіка я не бачила, коли все було зроблено ми  пішли додому готуватися, точні одягатися відповідно. Я розуміла що це був мій останні день тут, було якось дивно, так  я  хотіла додому, але в той же час хотіла ще побути тут, але в понеділок мене чекала робота.

Тому образ Мортиції Адамс якраз підходив до мого настрою на даний час. Тому одягла чорну довгу сукню, чорну перуку з довгим волоссям, темний яскравий макіяж, і чорні ботінки без каблуків., взяла сумку з телефоном, наверх чорна шубка коротка, і пішла шукати бабусю. Знайшла на кухні, у костюмі бабусі червоної шапочки цікаво, мене як побачила, схопилася за сепце  і сіла на стілець.

• Ба ти чого?
• господи Таїсія, ну ти і одяглася, так можна інфаркт хапанути..
• я ж попереджала що у мене буде такий вигляд…
• з таким виглядом можна  і мерців підняти!
• дуже смішно Ба
• я так не думаю Таїсія
• ой та та годі тобі, краще скажи ти вже готова?
• так
• то що можемо йти?
• думаю так..
• тоді ходімо Ба..
• та пішли..

І ми світло відключили, все зачинили і пішли. 

В кафе були лише ми і двоє дівчат офіціанток, десь віком менше мене, але я їх бачила перший раз, ну і гаразд. Десь після шостої почали потрохи сходитись гості, і ось тоді пішла спека у замовленнях, що навіть мені за стійкою доводилося допомагати. І от після восьмої години вечора люди почали трохи розходитися, ставало просторніше, і спокійніше. Я вирішила, вийти на вулицю, трохи передихнути, і подихати свіжим повітрям. Було темно, але місяць і освітлення цю темноту трохи розбавляли.

Через деякий час я почула:

• гарний костюм, ледве тебе впізнав..
• знову ти? - сказала я і повернулася обличчям до нього, він був в костюмі вампіра, як символічно, на що він спокійно відповів:
• так Тая, знову Я
• чого ти хочеш?
• просто поговорити..
•  про що? - здивовано спитала я, і поглянула на нього 
• це наш останній день тут,..
• так я знаю, і що?
• хочу сказати що я не хочу щоб він був останнім
• ти про що?
• ти не пам'ятаєш мене з дитинства?
• нажаль ні ..
• а я тебе пам'ятаю..
• і що я щось погане тобі зробила?
• ні, що ти, про себе в мене були лише приємні спогади..
• ну це добре, але я не розумію до чого тут це все
• коли я тебе побачив то одразу впізнав…
• я за тебе рада, але все ж ..
• якщо коротко, то ти мені подобаєшся ще з дитинства, але потім ми перестали бачитися і це все забулося, а в той день, коли я тебе побачив це все пригадалося..
• Стасе, то все було дитяча симпатія, і до теперішнього часу вона не має ніякого відношення..
• помиляєшся..
• чому це??? - це мене зараз здивувало. 
• тому що ми стали дорослі і симпатія стала доросла, і тепер ця симпатія може перерости в щось більше..
• то це тому ти  той подарунок здорови?
• так.. доречі я не бачу щоб ти його надягла..
• не надягла тому що не знала як це розцінювати…
• тепер знаєш…
• але Стасе ми ж завтра розїдемося по різних містах і коли знову побачимось ніхто не зна..
• це не проблема, номера у нас є, а з приводу міста, я працюю і живу як і ти в столиці… тому це теж не проблема..
• але звідки ти знаєш??
• бабуся якось проговорилася..
• ясно..
• тому не бачу проблем нам бачитися, після роботи чи по вихідних  а там час покаже…
• тобто ти зараз мені пропонуєш зустрічатися??
• а чому б і ні..
• Стасе я просто не знаю..
•  давай так, зустрінемося на наступні вихідні сходимо кудись і потім ти скажеш..
• гаразд..
• а тепер ходімо треба допомогти твоїй бабусі..
• так ходімо..