РОЗДІЛ 11 МАША "І знову привіт"

Дзвінок від мами приємно огорнув душу теплом. Поправивши поли халатика, сіла на ліжко і розслаблено потягнулась.
— Донечко, — забринів рідний голос. — Ти чому не телефонуєш? Як пройшла зустріч? Тобі сподобались батьки Назара? Як прийняли?
— Вони дуже хороші люди.
Аби не запищати від жалю до себе, закотила очі й подумки порахувала до п’яти. Брехати важко, і розповісти правду неможливо. У мені почали змагатись дві сторони — відмінниця, яка готова поділитись чистісінькою правдою, і совість, яка змушувала тримати язик за зубами про пекучі погляди й ненависть сім’ї коханого.
— То ви зараз разом? Можливо, заважаю?
— Родина Назара дотримується традицій, тому я ночую в готелі, а він залишився вдома.
Матуся засипала питаннями, на котрі довелось детально відповідати. Особливе захоплення викликали розповіді про курортне місто. І ненька дуже здивувалась, що я досі не спробувала воду в басейні.
Я покосилась на годинник. Загалом, поселенцям готелю дозволялось користуватись розважальною програмою у доволі пізній час. Я таки піддалась спокусі, і попрощавшись та пообіцявши набрати наступного дня, взялась розпаковувати валізу. Мій купальник сміливо можна було назвати відвертим і сексуальним. Мить провагавшись, таки вдягнула чорні стрінги та бюстгальтер у вигляді двох крихітних трикутників та шнурівок. Волосся зав’язала у високу гульку.
Денна спека повільно відповзла у глухі кутки, гірське повітря переповнилось бажаною свіжістю. Прилегла до готелю територія ледь освітлювалася ліхтариками, у їхньому мерехтінні вода видавалась темно-синьою, майже чорною. На шезлонгах подекуди сиділи туристи, які не бажали повертатись в задушливі номери. Не роздивляючись, я пройшла до найбільшого басейну, він тягнувся довжелезним прямокутником, і той, хто хлюпався з протилежного боку, не міг побачити сусіда з іншого.
Рушник швидко опинився поруч однієї з численних складених парасольок, а я повільно занурилась у солонувату купіль. Вода ніжно взяла в обійми, даруючи відчуття затишку і невагомості.
Працюючи фізично всім тілом, мені нарешті вдалось позбутись надокучливих думок і вагань. Після кількох кіл від борту до борту я майже повністю переглянула ситуацію із Назаром під іншим кутом. Це я зросла у люблячій сім’ї, де тато і мама поважали мою думку, всілякими способами намагались підтримати, хоч і доволі часто не схвалювали рішення. А коханий, навпаки, крім систематичних докорів, надокучливих підказок, нав’язування власних бачень не знав слів підтримки.
Зранку першою справою ми поговоримо і ймовірно відправимось до його родичів. Зробимо такий собі маленький крок назустріч один одному, відступимо з мертвої точки неприязні.
— І знову привіт, красуне, — несподівано гримнуло над головою. Я ледь втрималась на плаву, почувши Санду зовсім поруч. Серце зробило мертву петлю. Рвучко розвернулась та вхопилась за бортик. У напівтемряві силует чоловіка розглядався слабо, але його хижа усмішка прокралась у самісіньку душу. Він повільно присів навпочіпки, одними пальцями спробував воду. — Трохи прохолодна.
— Після жаркого дня — те, що треба, — неохоче кинула у відповідь.
— Я думав, що ти зайченя. А, як виявилось, Марія в нас русалка. Не проти?
Перш ніж встигла зойкнути, чоловік пірнув в басейн. Інстинктивно звелась на руки, щоб вибратись геть. Нехай плаває, з мене вистачить. Та раптом сильні обійми обхопили за талію, втримуючи на місці.
— Відпусти! — заволала.
— Не так швидко, Маріє. Дівчинко, ти зводиш з розуму. Сил моїх не вистачає бачити тебе з Назаром, з цим безхребетним вискочкою, у якого молоко на губах не висохло.
— Він мій наречений. Ми кохаємо один одного, — заговорила скоромовкою, роздивляючись впритул мужнє чоловіче обличчя, його грубу вроду, впевненість в кожнісінькій рисі. І завмерла, застигла.
— Ти не знаєш Назара. Він мізинця твого не вартий.
— А ти вартий? — випалила, піддавшись злості.
— Так, я вартий твого кохання.
Мій видих Стефан спіймав губами. Жорсткий поцілунок підкорював вуста, зривав з них стогін, а дужі руки надійно долали опір. Це вже було занадто.
Однак Санду відпустив так само швидко, як напав. Я замалим під воду не пішла, коли різко відплив у протилежному напрямку.
Рукою торкнулась рота, змочуючи солоною вологою, на яку не зважала, адже у вухах молотом били слова «твого кохання».
— Я ніколи! Чуєш? Ніколи не покохаю такого зверхнього, егоїстичного нарциса.
— Тобі потрібний час, а я вмію чекати, Маріє.
— Ненавиджу!
— Солодких снів, зайченя! — засміявся. — До речі, якщо засумуєш, навідуйся в гості. Мій номер знаходиться навпроти твого.
Не витримала. У всьому існувала межа, і Санду її перетнув.
Одним ривком вибралась з басейну. До чоловіка закрокувала, виплескуючи мокрими ступнями по бруківці.
— Впевнений, тобі все можна? Захотів — поцілував, нафантазував — оселився поруч. Ти хто такий, щоб танцювати під твою сопілку?
Стефан зарухався посеред басейну на місці. Його очі світились кригою, і навіть ночі не вдавалось сховати її під своїм покровом.
— Ваші з Назаром стосунки наразили родину на небезпеку. Без моєї допомоги їм не вибратись з багна, у яке пірнули з головою.