РОЗДІЛ 8 СТЕФАН "Пропозиції"

—   Назаре,  твоя  витівка соромить  честь  сім’ї. Ти повинен спровадити  Марію і  виконати  обіцянку  перед Стеллою. У протилежному   випадку  мені  доведеться  вжити крайніх заходів: відмовитись від   тебе і  позбавити  не тільки спадку,   а  й  грошей,  котрі, до речі,  ти   звик  витрачати направо  і  наліво. 

—   Припиніть  лякати  порожніми  погрозами.   Ми   не  в  середньовіччі  живемо.  Я  одружусь  з ким забажаю.  Машу  дійсно кохаю і  планую  жити  з нею у  нашому місті. Тут  робота, друзі, знайомства,  —  Назар закипав  на очах.  Його  пильна   вдача  та   різкий  характер,  а  ще не вміння  тримати себе в  руках  і  доводити  власну  правоту,  грали  в  чужі  ворота.   Батько   знав  слабкі  сторони  синового характеру    і  продовжував  тиснути. 

—   Скільки   ви  знайомі?  Рік,  місяць?   А з татом  Стелли ми пройшли  всі  кола  пекла,  зараз маємо чималі статки,  зв’язки.   Шлюб  наших дітей — надійна  гарантія  у   злитті  бізнесу. 

—   Гроші, гроші, гроші… Я втомився. 

Назар  проявив   залізну волю  і таки  пішов  проти  батьків.  Хлопець  зірвався  на ноги,  але   зробив  кілька  глибоких вдихів, стиснув  і  розтиснув  кулаки, вгамував  нерви. Вже спокійнішим тоном  додав,  мовляв,  нехай   об’єднання   двох справ  базується  на старій  дружбі, а  особисто в  нього  є  робота  і  він  не має  жодного наміру  залежати  від  доходу  родини.

Похвально. Вчинок  справжнього   чоловіка. Якоїсь  миті  я  навіть хотів  нагородити  аплодисментами. 

Невже справді  кохає? 

Перед очима  постав  спогад  з  гір,  коли я  вперше побачив Марію.   Тоді   моє серце обізвалось,  знову  захотіло  жити, нагадало, що вміє  тріпотіти,  хвилюватись,   бажати. 

До горла підібрався давкий клубок ревнощів і я прокашлявся.

—   Стефане, хоч ти мене підтримай!

—   На жаль.   Ти домовленості знаєш,  — вимушено розвів руками у відповідь. А що міг сказати?

Назар спопеляв  мене  на  місці, палив  вогнем  розлючених очей.  Він рвучко  вийшов  з кабінету,  залишивши по собі  тягучу  невизначеність  та   похмурі  перспективи. Батько  Стелли,  чоловік виважений  та   розсудливий, також  втратив  над собою контроль.  Коли  питання стосувалась  його  п’яти  дочок,  міг  перегризти горло   зубами  будь-кому,  хто хоч  раз  криво  гляне у  їхньому  напрямку.

—   Я  нікому  не  дозволю  ображати честь  моєї Стелли. У  місті  всі  знають  про  нашу домовленість  одружити  дітей.  Ні я, ні  дружина не червонітимемо і  не ховатимемось  від пліток,  бо  докладу  максимум  зусиль,  аби бруд  вилився  на голову   Назара.  Він  глибоко  пошкодує  про відмову.   Попереджаю, Борисе, якщо  буде  потрібно пролити кров — я  зроблю  це.  Вранці  в  твого  любого  неслухняного синочка  виникнуть проблеми на  роботі. 

—   Олександре,  не пали  гарячки,  — Борис   встав з крісла.  Між  його бровами  утворилась  глибока складка. Нервував,  адже  давній  компаньйон  не   звик  кидати слів  на  вітер.  Над головою  єдиного чада   нависла   реальна  небезпека.  — Я  поговорю   з ним, спробую  владнати. 

—   Коли був  у пелюшках,  тоді  треба  було говорити. А  зараз  пізно,  — з цими словами Олександр  гупнув  дверима. 

Борис  перевів  на  мене  погляд,  в якому  читалось  і  надія,  і сподівання  на  допомогу.  Мозок гарячково  шукав  виходу. 

—   Стефане,   як  позбутись  дівки?  Схоже,  Назара  серйозно  запав  на злидарку.   Пішов  проти всіх. 

—     Ну,  злидарка, як  ти висловився,   вродлива,  далеко  не   дурна,  працює  журналісткою  і  виросла  в  сім’ї вчителів.  Я   б на твоєму  місці  подібними словами  не  розкидався. 

—   Ще ти  запади  на  порцелянове  личко,  —  саркастично  відмахнувся.  Його пальці  перебирали документи в  теці й  помовчавши,  він продовжив: — Якщо  не виграємо  тендер  на   будівництво  санаторію,   втратимо  величезні  гроші.   Мені  кров  з  носа  необхідні  зв’язки  Олександра.

—     Олександру  ти  більше потрібний.    Він  сидить  у  бездонній  борговій  ямі.   З такими  темпами банкрутства   дівчата  підуть з молотка. 

—   Його слово  багато  важить  в  мерії.  Закономірно,   вимагатиме  кровного  союзу.  Слухай,  — очі  навпроти  зблиснули  переможним  вогнем.  — Старша   з їхнього  сімейства  була б на сьомому  небі  від щастя, ставши з тобою під вінець. 

Я  закашлявся,  не прорахувавши  такого  карколомного  повороту.  О, ні!  Я  не мав  найменшого наміру  жертвувати  власною  свободою  і  життям  заради  комфорту  нікчеми-племінника.  Рано  чи  пізно він  все одно  знайде пригоду на  п’яту  точку,  і  біля   керма  родинної справи  не  втримається.  Конкуренти  зжеруть,  той  самий Олександр  ковтне й  не подавиться. 

—   Є дівчата  для  задоволення,  а  є для  душі.  На жаль,   до останнього критерію Лана  не дотягує.  Я  нормальний  чоловік,   який  хоче нормальну  сім’ю. 

—   Здивував,  — скинув   бровою.  —  Твоя  сім’я  — робота,  бізнес.

—   Є  речі  важливіші, ніж гроші,  — у  моєму  тоні  прозвучали стальні  нотки. 

—   Подумай  над моєю  пропозицією.  Одруження  без зобов’язань — гарний  варіант, тим паче  для  закоренілого  холостяка. 

Слова  Бориса  зачепили за  живе.  Нахабство перейшло дозволену  межу.  Я  повільно  підвівся  з дивану,  без поспіху  підійшов   до  родича  з протилежної сторони столу  та  обперся  долонями  на  його поверхню.  Відточив  кожнісіньке слово  йому  в  обличчя: