РОЗДІЛ 7 СТЕФАН "Сполохане зайчення"

«Маленьке  сполохане зайченя»,  —  порівняння  настирливо  вертілось в  голові, а  очі   самі,  не чекаючи  команди,  ковзали  в напрямку   Марії. Дівчинка   скромно  примостилася  в   найтемнішому  кутку  величезного  подвір’я її  горе-нареченого і  зі всіх сил  намагалась  не подавати   вигляду, як  незручно  й  прикро    перебувати  на самоті  в  кублі  отруйних  змій.   

Нареченого..    Вилиці стисло від болю.

 Назар  — хитрий, корисливий, а  вона  така чиста  і  наївна,  тендітна  квіточка  серед  колючих  будяків.

 У поле зору  потрапила    маленька  гадюка   Стелла.  О,  цю  породисту  видрочку  я  знаю з пелюшок.  Її шлюб  з моїм  племінником   уклався,  коли обоє перебували  в  золотих колисках .  А  сьогодні… Сьогодні настав  вирішальний момент. 

Стелла  обрала курс  на   жертву,  навіть келих   прихопила  дорогою.  Не треба   мати  дару  віщування,  аби передбачити,  з якою  метою  наближалась  до суперниці.  Звісно, наче випадково виляє  напій,  і  решту вечора  дівчина  просидить  у  кімнаті  чи вбиральні. 

Слід  випередити. 

Музиканти  грали  повільну  мелодію,  і я, користуючись  можливістю,  першим   дістався  малої. 

Мала.  Скільки їй? Є хоч  двадцять? 

Стелла   зрозуміла  хитрість і  незадоволено пирхнула,  а  потім  попливла  залом  до  ще однієї   видри  — своєї сестри. З останньою  я  інколи  зустрічався,   ночі  були  гарними.  Але  це  відбувалось  до  знайомства  із зайченям.  Марія.

— Дозволь запросити тебе на танець.

Дівчина  стрепенулась  і сполохано поглянула  на  простягнуту  долоню. Завагалась і  розгубилась.

— Ти ж хотіла  розрахуватись   за  допомогу,  —  спробував  пожартувати.  Дрібне тремтіння   пройшлось  спиною,  адже зараз  я  знову  до неї доторкнусь,  знову  обійму,  вдихну  аромат   парфумів. 

Маша   шукала  поглядом  Назара,   неначе  міг захистити від  мене.   Дурненька,  від Стефана Санду  не  сховатись.   

— Необхідно  дозволу  у  нареченого  запитати. 

— А коли цілувалась  зі мною в  горах,  дозволу  питати не треба  було?  — вдарив  по болючому  і  не прогадав.    Вона  швидко  закліпала  повіками,  хапнула  розкритим ротиком  повітря,  і  несміливо,  немов я  виходець  з пекла,  погодилася  на танець. 

Посміхнувся  про себе,  маленька   перемога  була    в  кишені.  Та  поки  Марія  вагалась,   мелодія  змінилась  на  іншу — танго.  Пристрасть,  спокуса — це все,  що кипіло   всередині мене і  просило виходу.

Рука  зайченяти опинилась  у моїй,  і  я  повів  чужу  наречену  на спорожнілий  танцювальний  майданчик.  Тільки ми двоє, у світлі  нічних літрів,  у  супроводі  живої   музики. 

— На нас  дивитимуться,  — прошепотіла  безкровними вустами. 

— Ти  гарно, професійно   рухаєшся, тож  нічого боятись. 

— Незручно перед Назаром. 

— А де він?   Я, наприклад,  не бачу. 

Вихор емоцій   заплескав   у  вирвах навпроти, як тільки  втиснув  у свої  груди  струнке  тіло.  Близько,  заборонено  близько  та  інтимно.  Нас  не  розглядали, я  дозволив   маленьку капость.  Гаряче  дихання,  прикрашене  невловним стогоном,  розбилось  об   мої вуста.  Я  б з радістю  зірвав  його  з  розтулених   червоних пелюсток,  якби…   якби Марія  вважалась  моєю  нареченою,  а  не  Назара.

Залишалось  викласти емоції в  танець.  І я   спробував  показати  дівчині  іншого   Стефана  Санду, уважного, турботливого,  готового  кинути  до її ніг  всі  підкорені вершини.   

За якусь  хвилину світ  перестав  існувати  для  мене,  для  нас. Кожний рух,  кожнісінька  мить   тільки  для двох, кожний подих —   в унісон. 

Ми наче відірвались від  грішної землі. 

На  блідих щоках  Марії  запалав  рум’янець, вона тріпотіла  в моїх долонях і  жар тіла видавав палку натуру.  Натуру, яка потребувала  умілого ювеліра. 

 Коли музика стихла,   довкола  роздались  аплодисменти. 

— Ти вся  гориш,  — прошепотів  крізь гул,   насолоджуючись її   бентежним поглядом. 

— Надворі  спекотно.

— Ні, це у моїх руках спекотно.   Задумайся,  що на  тебе чекає у моєму  ліжку. 

І поки  не прийшла  до тями,  відвів  вбік, залишив  біля  столика. 

Далі я   відправився  в  кабінет Бориса, де   промивали  мозки  Назару  й  намагались  втихомирити  нетямущу  дитину. 

Дорослий  мужик,  а  відповідати за свої вчинки чи  дбати про  родину та бізнес   не навчився. 

Марія  — його величезна  помилка, яка  може вартувати  життя.  Сім’я  Стели  не готова  розривати  давні   домовленості,  у   них  величезні  фінансові  проблеми,   котрі  здатні вирішити   тільки  гроші  Назарових батьків,  шлюб їхніх  дітей. Старий скнара  не  поплететься  зі своїми дівками  жебракувати по світі. Хоча  союз  Стели  і  нашого Назарчика  цілком  рівноцінний  у  плані  молодят. Обоє підлі,  корисливі,  лицемірні.

Поглинутий  думками,     без стуку   увійшов  в  кабінет  Бориса, у якому дійсно  зібралась  нарада.