Епілог

Усі неприємні події залишились у минулому. Мені було складно побороти свої страхи й зізнатися чоловікові в почуттях, але набравшись хоробрості я зізналася йому і не тільки в коханні. Мені як маленькому дівчиськові захотілося пишне весілля, одягти справжню сукню і фату, провести дівич-вечір разом з подругами. Коли опиняєшся на волосині від смерті, то розумієш, як хочеться жити. От і мені захотілося.

Весілля вирішили зіграти в Італії на розкішній старовинній віллі у Вероні. Мої подружки нареченої допомогли з організацією. Ми разом вибирали келихи, торт та іншу весільну мішуру, а ще в мене найпрекрасніша весільна сукня. Очевидно, що весільна сукню це щось зовсім особливе. Тому її вибір для мене значущий і зворушливий, не те що минулого разу. Мій вибір припав на пишне весільне плаття з оригінальною ілюзією напівпрозорості. Його ми купували у Мілані.

На святі зібралися всі наші друзі та родичі, навіть Каміла тут. Мій тато вже оговтався і фліртує з Тетяною Павлівною. Про Валерію ми вважаємо за краще не говорити.

І ось, я щаслива молода, поспішаю вийти заміж за свого чоловіка, знову. Сашко хвилювався не менше мене. Знаєте, що він подарував мені на весілля? Він подарував мені Бігля. Виявилося, що Андрій не віддав його нікому, спеціально притримував для мене на прохання Олександра.

Я йду проходом і ловлю на собі захоплені погляди присутніх. Із захопленням на мене дивиться й мій коханий. І нехай ми не мали романтичних зустрічей і пропозиції стоячи на коліні теж не було, але я точно знаю, що він зробить мене щасливою, а я його.

- Сашко? - прошепотіла йому на вухо після того, коли заповітні «так» біля вівтаря було сказано.

- Кохана, що знову? - відповів теж пошепки.

- Ти впевнений, що все вийде?

- Звичайно.

- А чому ти певен?

- Забула, у нас гарантія на кохання.

- Можете поцілувати наречену. - Дозволив церемоніймейстер.

«Гірко» прокричали гості, а нам не гірко, нам солодко.