12

Ліжко в спальні Сашка набагато зручніше готельного. Коли він запитав, чи не сплю я, мені його питання здалося смішним, а зараз очі просто злипаються від слабкості, яка оповила тіло. Шия болить і голова теж. Лікар нарешті пішов і разом із ним Сашко. Допивши чай, я поклала голову на подушку, адже більше сил боротися зі сном у мене не було.

Розбудив мене дзвінок мобільного, не мого мобільного. Я точно пам'ятаю, як засинала, а зараз я вкрита тонкою ковдрою й Сашко лежить поряд. Іншим разом я злякалася б, але, здається, я дійсно починаю звикати до його присутності у моєму житті та просторі.

Він усміхнувся мені й прибрав волосся з мого обличчя. З небажанням потягся за телефоном, що лежав на комоді. Не знаю хто дзвонив, але розмова вийшла не дуже приємною, судячи з виразу обличчя Олександра.

- Хто дзвонив? - Не без зусиль запитала я.

- Слідчий.

- Щось трапилося? - Сашко відводить очі, не наважується сказати. - Кажи, тата знайшли?

- Ні, не тата.

- Що тоді?

- Валерію знайшли мертвою.

- Що? Цього не може бути. Я її вчора бачила. Що сталося? - Підхопилась на ліжку.

- Не знаю. Поїхали – нам розкажуть. Коли ти кажеш її бачила?

- Вчора вночі. Близько одинадцятої.

- У вас вдома?

- Так.

- Про що ви розмовляли?

- Про батька. Вона розповіла про їхній останній вечір.

- І все?

- Так.

- Гаразд, я поїду до відділку.

- Я з тобою.

- Ти впевнена, що зможеш?

- Ти обіцяв, що ми разом у всьому розберемося.

- Тоді збирайся й не забудь випити ліки.

- Зараз спущусь.

Мені не віриться. Слідчий, мабуть, помилився. Я маю особисто у всьому переконатися, тому якнайшвидше зібралася і кулею вилетіла до машини.

- Їдемо?

- Сідай. - Сашко відчинив мені двері автомобіля.

- Чому ти так на мене дивишся? - Помітила його прискіпливий погляд.

- У тебе є шарф чи хустка?

- Видно слід від мотузки?

- Так, і думаю, поліції знати про це поки що не варто.

- Зараз повернуся, дві хвилини. - Запевнила.

Знайшла на полиці перший-ліпший шарфик й повернулася до машини. Дивлячись у дзеркальце, намагаюся пов'язати його на шиї так, щоб приховати синці на шиї. Потворна синя смуга вже проступила на повну силу. Таке навіть за бажання не замажеш тональним кремом. Та й загалом, я виглядаю не найкращим чином.

- Ти дізналася щось за цей час?

- Нічого що б наблизило мене до батька.

- Але щось ти таки дізналася, раз тебе так поспішали прибрати.

- Не знаю, чесне слово, не знаю. А що ти дізнався?

- За кордон Веніамін Львович не виїжджав, за своїм паспортом принаймні. Кредитки ніде не світилися. Видрук його телефонних дзвінків показав, що тієї ночі він отримав дзвінок на мобільний і зважаючи на все, після цього поїхав.

- Валерія підтвердила, що йому дійсно дзвонили. Номер, із якого дзвонили вдалося відстежити?

- Не зареєстрований, і його відразу ж позбулися. - Він похитав головою. - Батько поїхав не своєю машиною?

- Ні, його машина залишилася у гаражі. І Лера сказала, що на нього чекали.

- Ти камери дивилася?

- Вони не працюють.

- Я розмовляв з охоронцями на виїзді з вашого селища. На той час виїхало кілька машин. Нині їх перевіряють.

- Шукати треба автівку темно-синього кольору.

- Звідки ти знаєш?

- Я зустріла таксиста, який бачив, як ця машина від'їжджала від нашого будинку.

- Він такий спостережливий?

- Запам'ятав, бо водій шалено гнався й підрізав його на повороті.

Сашко дістав мобільний і подзвонив комусь.

- Стасе, що по машинах у селищі? Угу. - Слів співрозмовника я не чула. - Угу. Чорт.

Поклав трубку.

- Що там?

- На записі не розібрати номерний знак машини, він заляпаний, а ті дві автівки вже відпрацювали, по них ніякого результату. І з твоїм таксистом теж розмовляли, він підтвердив твої слова.

- У нас там приватні будинки та й люди живуть не бідні. Може, у них на камерах засвітилася ця машина. Можна спробувати розглянути водія чи знак на них.

- Мої хлопці з безпеки якраз цим займаються.

- Василь сказав, що на машині була ось така наклейка. - Дістала з сумки картку, яку знайшла у батька в кабінеті та показала її Сашкові.

- Перше запитання, хто такий Василь?

- Таксист. А друге?

- А друге питання, звідки у тебе ця картка? - Зло дивиться на мене.