8

Не варто й говорити про те, що прокинулася я як побита. Швидко зібралася, й не снідавши побігла на практику. Її я проходжу у невеликій фірмі, яка займається продажем мінеральної води. Документи стосовно практики в мене вже підписані, залишилося лиш відпрацювати останні три дні, включаючи сьогоднішній, але це незначна формальність.

В офіс я встигла вчасно. Вадиму, щоправда, довелося щосили тиснути на педаль газу та порушувати правила дорожнього руху.

День проходить повільно, роботи зазвичай мало в середині місяця й все це я вже навчилася виконувати на батьковій фірмі.

Тато так і не передзвонив, що дивно і я вже починаю хвилюватись. Набрала його номер ще кілька разів, але абонент знаходиться поза зоною досяжності. В обід доведеться дзвонити до Валерії.

Пообідавши зі співробітницями у кафе навпроти, втекла раніше, адже вирішила не відкладати дзвінок мачусі у далекий ящик. Гудок ще один. Та щоб його, де вони всі? Хотіла вилаятися, та нарешті почула її голос у слухавці.

- Алло. - Відповів сонний голос жінки.

- Привіт.

- Чому ти дзвониш? - Сполошилася вона.

- Ти проти?

- Що ти? Просто це несподівано. В тебе щось сталося?

Здавалося, що все жахливе, що мало статися вже сталося, але я не стала загострювати на цьому увагу Валерії.

- Ні, я просто хотіла запитати чи ти не знаєш де тато?

- Позавчора поїхав, а що?

- Він тобі не дзвонив за ці дні?

- Ні, вчора ввечері повідомлення надіслав. Написав, що він зайнятий, і в нього все добре.

- Тебе це не насторожує?

- Тепер, коли ти сказала, насторожило. - Зовсім іншим тоном відповіла вона.

- Я кілька разів дзвонила йому, він слухавку не бере і не передзвонює. А куди він поїхав не казав?

- Ні, ти ж знаєш, він не любить, коли лізуть із запитаннями.

- Так, ти маєш рацію. Якщо щось дізнаєшся, подзвони мені.

Дивна справа. Батько поїхав позавчора, виходить одразу після весілля. Зазвичай він попереджає про свої відрядження, можливо не встиг цього разу. І Олександр теж поїхав. Я хвилин двадцять розмірковувала про те чи варто попередити Олександра про раптове зникнення батька, але так і не відважилась йому зателефонувати.

- Олю, зведення готове? - відірвала мене від моїх думок начальниця.

- Так, зараз принесу. - У мене з'явився вагомий привід відкласти дзвінок чоловікові на потім.

В офісній рутині пройшов цілий день. Під кінець робочого дня я зателефонувала до Вадима і попросила мене забрати.

Вдома нікого не було. Ігноруючи голодний гуркіт в животі, я вирішила негайно зателефонувати до Олександра. Можливо йому відомо щось про батьків раптовий від'їзд. Подзвоню і хай думає, що хоче. Гудок, може він і не відповість, але почувши в трубці знайомий голос видихнула з полегшенням.

- Радий чути. Ти скучила?

- Не розділяю твої веселощі. Насправді я хотіла дещо спитати.

- Якщо це стосується нового дивана, то мене можеш не запитувати. Я в цьому однаково нічого не тямлю.

- Ти можеш не жартувати?

- Зрозумів, щось голос у тебе надто серйозний. Щось трапилося?

- Слухай, ти сам поїхав чи з моїм батьком? - У відповідь тривала тиша в трубці.

- Сам. Ти маєш привід для занепокоєння? - Нарешті відповів.

- Він поїхав за день до тебе. На дзвінки не відповідає, лише кілька повідомлень Валерії написав.

- Може в нього коханка під боком з'явилася і він не хоче, щоб ти про це дізналася.

- Не думаю. Гаразд, вибач, що потурбувала.

- Я наберу як, щось знатиму.

- Дякую.

Цього дня ні тато, ні Сашко не передзвонили. Я ще раз набрала Валерію, але у неї новин також не було. Спати лягла з важкими думками та неприємними передчуттями в серці.