Ганна і Верден

В одинадцятикласниці Ганни Белжицької п’ятнадцятого червня  мав бути випускний вечір. Стояло спекотне літо. Сонце палило так сильно, немов в останнє.  Ганна склала нещодавно іспити на відмінно і тепер за два тижні перед випускним балом зайнялася святковим вбранням. Разом з мамою вони відправилися у недешевий магазин одягу. Ціни зашкалювали, але Олена Віталіївна, мати Ганни, дуже хотіла порадувати свою доньку. Вона збирала гроші  цілих півроку на випускну сукню. Завжди заклопотана, на трьох роботах, вона нарешті змогла приділити увагу підготовці до випускного.

Ганна з цікавістю розглядала сукні. Вона була повненькою дівчинкою, в окулярах (поганий зір дав про себе знати ще у другому класі), з довгим каштановим волоссям, затягнутим у гарну і товсту косу. Ганна ніяк не могла знайти для себе сукню, яка б їй підійшла за розміром. Аж раптом у роздягальні, поки мама Ганни шукала серед численних суконь потрібну (а в магазині "Шик" їх було більш ніж вдосталь),  Ганна побачила таке, від чого її волосся стала дибки. Малесенький,  розміром до коліна чоловічок у фіолетовому камзолі  підійшов до дівчинки і прошепотів:

–  Ганно, не бійся мене. Я – добрий. Я заморожу час. А ти йди зі мною.

– Хто ти таке?

–  Я –  карлик Берт, служу принцу Вердену. Я знаю про твою давню мрію побувати на балу у принца. І я можу її здійснити. А ти можеш допомогти принцу розчаклуватися.

– Але ж моя мати мене не відпустить! Невже це насправді відбувається?

Ганна озирнулася навкруги: Олена Віталіївна завмерла разом з продавчинею. Остання тримала у руці блакитну сукню. А мати Ганни так і стояла, завмерши в посмішці. Більше в магазині «Шик» нікого не було.

– Гаразд. – промовила Ганна. Я піду з тобою, Берте. Тільки як я з’явлюся перед принцем на балу у блузці і спідниці?

– За це не хвилюйся. – сказав карлик Берт.

Він махнув чарівною паличкою й на Ганні прямо на її очах виросла рожева сукня з рюшами і відкритими плечами. Шию дівчинки прикрашав медальйон з блакитним каменем. Саме про таке вбрання Ганна і мріяла. Неймовірно зрадівши, дівчинка схопила руку Берта й вони пройшли сотні магічних порталів. Невдовзі вони опинилися на галявині, рясно вкритій трояндами: білими і червоними. Ганна вдихнула їх аромат і радісно усміхнулася.

– Ходімо, Ганно! Нам треба поспішати! – сказав карлик Берт.

– Чому? Тут так гарно! Дозволь мені хоч на мить затриматися!

–  Ні, не можна! Побігли в палац! Там зараз бал!

Ганно побігла за карликом. Вона відчувала себе легкою, наче пташка. Вона ще ніколи не мала такий гарний вигляд. І подумки вже уявляла, як вона буде танцювати з принцем. Але тільки-но Берт і Ганна увійшли до величезної зали з мармуровою підлогою і тисячами свічок, як заграла така чудова музика, що такої ніде в світі неможливо було знайти. Ганна, не очікуючи від себе, затанцювала. Але як же вона була здивована, коли такий самий карлик,  як Берт, тільки у золотій короні, підійшов до неї і сказав:

– Привіт, Ганно. Я і є той самий принц Верден. Я багато років зачаклований і чекаю на свою визволительку. Принц Верден простягнув Ганні руку. Дівчинці довелося нахилитися до нього і разом вони почали танцювати. Так протанцювали вони аж до дванадцятої години ночі. Баштовий годинник сповістив про північ. Раптом все кудись поділося: і зачарований принц, і його слуга, і музика з палацом. Ганна знову опинилася у магазині "Шик", у роздягальні. Мати Ганни весело теревеніла з продавчинею. Вони впізнали одна одну і були давніми знайомими. Продавчиня «Шику» зробила для Олени Віталіївни знижку, чому остання  безмежно раділа. Вийшовши з магазину, Ганна не промовила ані слова. Це засмутило її маму. Олена Віталіївна подумала, що сукня дочці не сподобалася.

– Тобі не сподобалася сукня, доню? Чому ти мені нічого не сказала?

–  Ні, мамо! Все добре! Сукня просто чудова! Розумієш, мені на хвилинку примарилося, що все навкруги завмерло, а я побувала на балу зачаклованого принца, якого перетворили на карлика.

–  О! Ганно, ти ж знаєш, яка в тебе багата фантазія! Ти просто багато вчилася останнім часом. В тебе втомлений мозок. І найголовніше, що ти ще просто мрієш про випускний бал.

– Твоя правда, мамо.

З того часу минуло півмісяці. Настав день довгоочікуваного  випускного балу. Ганні не було з ким танцювати, вона сиділа на лавочці і ледь помітно плакала. Аж раптом у зал увійшов незнайомий хлопець у білому камзолі, щоб був розшитий діамантовими нитками. Він підійшов до Ганни і сказав їй:

– Ти розчаклувала мене на балу в моєму палаці. Я – той самий принц Верден.Тільки знай, що мене ніхто не бачить, окрім тебе.

Ганні одразу стало якось не по собі. "Це що в мене уява так розігралася? Та що зі мною відбувається?" – подумала дівчина.

 Ганна крикнула принцу:

– Не підходь!

Вона чимдуж побігла з зали, де була дискотека на честь випускного. Але принц Верден не відставав. Він наздогнав її і, не вагаючись, запропонував їй руку і серце.

– Ніхто не бачить тебе, окрім мене. Це означає, що тебе не існує.

– Ще як існує! Просто ми живемо у різних світах. Ти можеш бачити те, Ганно, що інші не бачать. Ти – особлива.

– Але як я покину матір одну? Крім неї у мене нікого не має.

– Вона не зможе проникнути у наш світ. Вона – проста людина. А ти – ні. У тебе дар. Дар бачити наш чарівний світ.

– Краще цього всього не було! Я не покину матір.

– Але ж пророцтво! Нам судилося бути разом, Ганно! Прошу вислухай мене.

–  Ні!

Ганно побігла з випускної вечірки прямісінько додому.

І ви думали,  що це кінець?

Ганна прибігла додому вся в сльозах. Нічого не пояснивши мамі, яка здивувалася, що Ганна так рано повернулася з випускного, дівчинка сіла на ліжко і заплакала ще сильніше. «Я зійшла з розуму! Я зійшла з розуму! Я маю про все розповісти мамі». – подумала Ганна. Олена Віталіївна уважно вислухала доньку. Чомусь вона повірила її словам. «Але що якщо з Ганною дійсно щось не так?» – промайнула в голові страшна думка у мами Ганни. З того часу Ганна разом з мамою почали ходити до лікарів. Ганна  остаточно впевнилася в тому, що вона божевільна. А тим часом принц Верден не знав, що робити, бо бачив у чарівне дзеркало все, що відбувається з Ганною. Єдине, що міг зробити принц, це оселитися в світі Ганни і змінити зовнішність.