Кінець

Наступного дня, як і говорила Дельта, прийшла вся тріада, Знавець і кілька світлих, що залишилися. Ця чистка була останньою, тож одразу після того, як усі пішли, Гамл радісно підняв руки і крикнув Дельті:

- Усе! Усі світлі чисті і нам більше не потрібно їх чистити і сидіти тут! Пішли! - взяв її за руки і підняв із ліжка. - Пішли кудись на вулицю!

- Якщо ми вийдемо, нам буде погано.

- Чому? - дивувався.

- За кожен день тут треба було платити одній жінці, а я не платила…

- Тоді, ти можеш телепортуватися туди, а я пройду через портал.

- А ти зможеш?

- Так, - кивнув. - Я ж тепер Обранець і в мене є особливий портал. З ним я можу вийти куди захочу.

- Тоді, давай я зараз віднесу книжку в бібліотеку і зустрінемося з тобою перед цим готелем. Погуляємо містом.

- Добре, - радісно кивнув, поцілував її і стрибнув у портал, де буквально одразу ж обернувся і відкрив новий вихід.

Стрибнув у нього, миттєво перевтілився на молодого чоловіка і вийшов перед входом до готелю, повернувся до нього обличчям. Зараз він був у тих самих толстовці з капюшоном, джинсах і кедах. Просканував будівлю. Знайшовши Дельту ближче до останнього поверху, звернувся:

- Я вже внизу.

Та здивовано підбігла до вікна, з книжкою в руках і подивилася вниз. Той помахав.

- Ого, - радісно почулося від неї. - А ти швидко.

- Спускайся, - сховав руку в кишеню на животі. - Погуляємо.

- Пару хвилин, - наростила яскравість і спалахнула, зникнувши.

Гамл, відчувши це, покрутився на місці, ховаючи й другу руку в кишеню.

Світла, щойно опинившись серед своїх, поспішила до бібліотеки, де швидко знайшла потрібний ряд і поставила вже дочитану книжку на місце. Повернувшись до площі, де ходили різні світлі, вона вже наближалася до дисків для телепортації, як її окликнув знайомий і твердий голос:

- Дельто.

- Так? - обернулася.

Перед нею стояв Творець. Руки його були зігнуті в ліктях і торкалися одна одної подушечками пальців. Обличчя ж передавало якесь спокійне, але чітке, незворотне співчуття. Її насторожила ця емоція:

- Ви щось хотіли?

- Потрібно поговорити, але не тут.

- Добре, - кивнула. - Просто, - вказала на диски пальцем, - мене там Гамл чекає. Буде недобре, якщо я буду довго.

- Я не займу багато часу. Ходімо, - махнув до себе.

Та підійшла і вони попрямували в його кімнату. Там, правитель посадив її на ліжко і сів навпроти, взявши стілець з-за столу.

- Це важливо? - цікавилася світла.

- Так, - кивнув, розмістивши пальці так само.

- Що трапилося...

- Правитель хоче відключити тебе, - перебив.

- У сенсі? - стрепенулася.

- Ти виконала своє призначення. Знайшла джерело енергії, хоч і в кожному зі світлих. Зовсім скоро, про це дізнаються всі. Вони вже здогадуються.

- Але...

- Після того, як світлий виконує свою місію, його відключають.

- Але ви не можете так просто мене відключити, - схвильовано видала на нього.

- Це наш обов'язок. Ми не можемо йти проти системи.

- Але я можу! - відчайдушно вигукнула на нього, стиснувши безсилі кулаки. - Я пішла проти вашої системи і наше життя стало кращим!

- Так, - кивнув, поклавши руки на ноги. - Ти молодець. Якби не це - ми б продовжували недолюблювати темних. Ти все змінила і ти заслуговуєш бути внесеною в нашу з темними історію, але як тріада світлих, ми не можемо вчинити інакше, як відключити тебе. Це рішення не підлягає зміні, - піднявся. - Скажи про це своєму темному. Ця доба, - взяв стілець за спинку і поніс до столу, - для тебе остання, - поставив меблі на місце і подивився на неї. - Я шкодую.

- Ви, - піднялася, мерехтячи, - дуже й дуже жорстокі... - поспішила до площі, затуливши обличчя руками і починаючи плакати.

Стала на диск для телепортації, спалахнула й опинилася в провулку, біля готелю. Перевтілилася, створивши на собі світлу і легку сукню до коліна. Вона хотіла було попрямувати до входу в готель, як побачила в провулку переляканого Гамла, що дивився просто на неї.

- Дельто! - різко підбіг, узяв за плечі й подивився в мокрі очі. - У тебе знову ці штуки! Їх багато! - міцно обійняв її, притискаючи до себе.

Дотик анітрохи не змінював їхнього справжнього вигляду, показуючи всім навколо лише двох молодих людей. Дельта теж обійняла його, але набагато слабкіше.

- Гамле...! - у відчайдушній істериці простягнула вона, заплющуючи очі і продовжуючи стікати сльозами.

- Що сталося? - швидко запитував він, не відкриваючи рота. - Хто тебе образив? Знову якийсь світлий погрожував?

Вона лише продовжувала гірко плакати, просочуючи його толстовку солоною водою.

- Дельто, ну розкажи. Я не можу так. Я повинен знати, - брови його зігнулися.

- Мене збираються відключати...!

- У сенсі? - широко розкрив очі. - Як? Чому? Навіщо? Ти ж ще не знайшла "правильного" джерела.

- Вони сказали, що самі скоро все світлим розкажуть…! І те, що світлі самі виробляють енергію, теж рахується...! Що я це знайшла...! Гамле...! - в істериці притулилася до нього. - Я не хочу вмирати...! Я хочу ще бути з тобою...!

- Я теж не хочу, щоб ти вмирала. Я можу якось поговорити з вашим урядом? Ну, я ж теж уже в тріаді. Вони можуть дати тобі якусь ще місію? Будь-яку. Нехай ти темним будеш допомагати освоюватися або світлим. Ти ж усе знаєш. Ми з тобою книгу ту читали. Ну? Ну хоч щось.

- Вони сказали, що зобов'язані це зробити не дивлячись ні на що...!

«Так само як і в нас...» - опустив тужливу голову.

- Дельто, - спокійно продовжив він, - не так давно я дізнався, що теж мав скоро померти.

- Чому...? - притиснулася до нього, піднявши долоні на лопатки і поступово заспокоюючись.

- Якби я не став Обранцем, мене б розчинили до наступної партії. Можливо, когось би залишили з наших, як старців, але це не точно. Мене теж збиралися вбивати...