Фінікійська

Наступний день проходив за тим самим сценарієм. Світлих чистили, Гамл відпочивав, чекаючи своєї черги знову, а Дельта читала, щоразу дізнаючись щось нове. Цього разу, описувався світ світлих і як вони жили під час написання цієї книжки, а після - і світ темних. Дельта, будучи і там, і там, не могла сказати, що щось сильно змінилося за цей довгий час. Далі, розповідалося як можна було проникнути в Задзеркалля. Метод був знайомий і не дуже приємний. Йшлося про те, що за чистої енергії, світлі не замерзали такою мірою, як Дельта, однак знову повторювати цей досвід вона не хотіла. Опісля, коли мало б розповідатися про способи для темних, для потрапляння до світлих, Дельта виявила лише дві порожні сторінки. Взяла аркуш, на якому вони були й оглянула з усіх боків, неоднозначно повернулася до коханого. Той так само повернув до неї голову:

- Ти нічого не бачиш?

- Ні, - здивовано відповіла знайома, не відкриваючи рота. - Тут просто порожній аркуш.

- Але він не порожній, - здивовано заперечив.

- Ні? - здивовано повернулася до сторінки. - Ти щось бачиш?

- Я відчуваю, - підняв долоню і вказав пальцем на перший рядок. - Тут є щось, але я не вмію читати. Я нічого не розумію, - опустив руку.

- Так? - підняла книжку і подивилася на неї під кутом, вишукуючи рельєф. - Так, і справді є... Але це не грецька.

- А що? - злегка здивувався.

- Букви якісь незграбні. Може, - подивилася на нього, - фінікійська?

- Хочеш сказати, це темний написав?

- Чому б і ні? - опустила книжку на коліна.

- Ми вже давним-давно не вміємо цього. Щойно люди на чорнило перейшли.

- Мене хвилює інше питання, - глянула на сторінку з продавленим текстом. - Чому це не написали чорнилом? Мені це складно буде прочитати.

- Може, хотіли щоб тільки темні могли це прочитати?

- Але навіщо ховати? - розглядала аркуш. - Раніше, все нормально описувалося і нічого, а зараз загадки якісь.

- Мені старець сказав, що ця книжка писалася світлим і темною. Може, світлий не хотів, щоб темні потрапили до вас і тому писала темна?

- Але, - подивилася на нього, - у нас понад 500-та років уже не було ніяких темних. Це точно. І то, я навіть не знаю чи можливо, щоб ви потрапили до нас. Ми телепортуємося і я навіть уявлення не маю де наш світ знаходиться.

- А темні вміють телепо...? Ну, ось це, що ти казала.

- Не знаю, - знизала плечима.

- Але це справді дивно, те що світлий не хотів це писати. А може він не хотів, щоб світлі знали, як ми до вас потрапити можемо?

- Може. Зараз ми вже не дізнаємося правди. Треба придумати як це прочитати. Я не знаю фінікійської.

- Я знаю, але я не вмію читати.

- Що робити? Або мені доведеться навчити тебе читати, або треба буде якось самій вивчити мову.

- Як?

- Сподіваюся, у нас у бібліотеці є словники або щось ще фінікійською.

- Я думаю, тобі треба просто вивчити як звучить і пишеться кожна буква, а потім мені поясниш. Я ж усе бачу і розумію, якщо говорити, читати тільки не можу.

- Добре. Тоді так і зробимо. Я можу просто зараз піти в нашу бібліотеку.

- Добре, - кивнув. - Я якраз посплю трохи і дочекаюся своєї черги. Може, навіть до твого приходу встигну почистити когось.

- Добре, - поцілувала його і закрила книжку, вручила йому.

- Обіцяй, що недовго.

- Обіцяю, - усміхнулася, піднялася і практично відразу спалахнула.

Гамл здригнувся, притулившись спиною до дошки:

- Напевно, - насторожено почав, - я ніколи до такого не звикну...

Дельта ж, щойно опинившись серед своїх, поспішила до Знатока.

- Омега, привіт! - стала біля стійки, дивлячись на світлого, що продовжував читати свіжу газету.

Той не поспішаючи підняв очі й обличчя, глянув на неї, усміхнувся:

- О, Дельто, привіт, - піднявся, відклавши папір убік і поклав руки на дошку, злегка нахилившись уперед. - Як ти? Що хотіла?

- Мені потрібна фінікійська, - сховала руки за спиною. - У нас є словники чи підручники якісь?

- Так, - кивнув. - Подивися на другому поверсі бібліотеки, третій поворот праворуч, десь посередині, на полицях із мертвими мовами.

- О! - радісно видала. - Дякую! - повернулася, збираючись іти.

- Зачекай.

- Так? - повернулася до нього.

- Як пройшла зустріч із Правителем? І чому ти плакала зовсім недавно?

- А, добре пройшла, - кивнула. - Були переговори з темними.

- Так, це я знаю. Зараз усі говорять про очищення світла.

- Так, - кивнула. - Приходь. Тебе теж почистити треба.

- Прийду, але наприкінці. Зараз мають очиститися ті, хто приносить енергію. Так навіщо тобі фінікійська? - підпер голову долонею. - Це ж мертва мова.

- Ну, я знайшла текст незнайомою мовою, думаю, що фінікійською.

- Упевнена? І чому саме вона? Це може бути будь-яка інша мова.

- Вона давня.

- На табличці? Це може бути і кирилиця якась.

- Ні. Я думаю, що саме фінікійська. Кирилиці там нізвідки взятися.

- І все ж таки. Чому саме вона?

- Не думаю, що маю тобі це казати, - невпевнено відступила на півкроку.

- Чому? Я Знавець і я маю знати все.

- Усе знати неможливо.

- Я намагаюся. Так...?

- Я читаю книгу, яку читати не можна. Ось.

- Порожню? - насупився. - Її навіть Творець прочитати не може.

- А я можу і поки що я не бачу нічого поганого в тому, що відбувається завдяки моєму читанню, - опустила руки вздовж тіла.

- Хочеш сказати, що все, що зараз відбувається через тебе, це завдяки тій книзі?

- Так, - кивнула.

- Мені навіть цікаво що в ній.

- Багато цікавого і забороненого.

- Може, не варто її читати? - насторожено вирівнявся.

- Варто. Завдяки їй, ми помирилися з темними і зараз вони допомагають очистити наше світло, яке виявилося брудним.

- Але що може бути далі?

- Я не знаю.