Примирення

Хвилин за десять, коли обидва лежали в обнімку на подушках і обличчями одне до одного, Гамл відчув когось. Біля дверей з'явилася людина. Він узявся буквально з нізвідки. Напружився. Притиснув Дельту сильніше і підняв голову, направляючи обличчя в коридор, до дверей. Світла спантеличилася такому. Поглянула на його насторожено підняте обличчя:

- Гамле? Що сталося? - сказала в думках.

- Тут хтось є.

- Хто? - здивувалася з часткою переляку.

- Не знаю. Давай перетворимося.

- Давай, - кивнула і перевтілилася на людину, маючи на собі лише нічну сорочку.

Так само вчинив і Гамл, але він був у толстовці та джинсах, з кедами. Насторожено підвівся на руках. Підповз до краю ліжка. Спустився на підлогу і попрямував до проходу в коридор.

- Хто тут? - рознеслося гучне по кімнаті.

Стиснув кулаки, приготувавшись до нападу. Дельта тільки боязко спостерігала, підібравши ноги до себе. Підійшов до проходу, непривітно дивлячись прямо на незнайомця. Це була чоловіча фігура, трохи вища за самого темного і в хорошій фізичній формі.

- Ти хто? - непривітно видав Гамл, відкриваючи рот.

- Я прийшов не битися, а поговорити, - почувся відносно м'який і спокійний голос.

Дельта впізнала його. Це був Обранець. Світла миттю схопилася і підбігла до коханого. Поклала руку на його плече і подивилася на гостя, частково ховаючись за знайомим:

- Що Ви хотіли?

Перед нею була все та сама біла постать, що слабко освітлювала передпокій. Гамл рефлекторно закрив Дельту собою, розставивши руки й ноги в сторони:

- Говори і йди звідси.

- Гамле, - пошепки почулося в голові, - це Обранець світлих, - подивилася на обличчя.

- Що він хоче? - подумки запитав.

- Напевно, поговорити зі мною.

Той оглянув обох. Вказав на плече темного, за яке трималася Дельта:

- Ви не завдаєте болю одне одному?

- Я тобі зараз боляче зроблю, якщо не скажеш навіщо прийшов, - загрозливо видав Гамл у нього в голові.

- Я тут тільки, щоб прояснити деякі деталі і дещо пояснити вам двом.

- Прояснюй, пояснюй і йди, - вголос видав темний.

- Книга, яку взяла Дельта, на особливому рахунку у світлих...

- І що? - встряв Гамл. - Ви її навіть прочитати не можете.

- А те, що після її прочитання світлі зникають і не повертаються.

- Але я не пропаду, - видала Дельта, обійнявши коханого. - У цій книзі багато про світлих і темних. Ви не можете говорити, що інформація на цих сторінках марна і ніякої користі не принесе для світлих.

- Дельто, - подивився на неї гість, - ми з Правителем і Творцем хотіли б поговорити з тобою наодинці. Без твого друга.

- Але Гамл... - стиснула його.

- Ми чекатимемо біля Знатока. Нам є, що тобі сказати.

- Добре, - покірно кивнула.

- Поквапся, - сказав він і спалахнув, зникнувши з кімнати.

Така подія змусила темного здригнутися. Він миттю схопився за стіни з боків і простягнув ногу до місця, де був гість, ніби перевіряючи, чи є він там зараз. Було порожньо. Оглянувши ці дивні дії, Дельта заспокоїла свого знайомого і стала перед його обличчям:

- Мені потрібно піти, - почала в думках.

- Але Дельто... - взяв її за руки і перевтілився. - Я не хочу тебе відпускати. А раптом вони знову з тобою щось зроблять? Як того разу?

- Вони мій уряд. Я маю їх слухати.

- Не розповідай їм усього.

- Вони вже все знають. Все, що відбувалося тут.

- Й-як?! - злякався.

- Через мене. Кожен наш крок і думка записуються.

- Дельто... - міцно обійняв її. - У тебе зовсім немає свободи...

- Неправда. Я можу робити все, що захочу.

- Але вони все дізнаються.

- Необов'язково.

- Дельто... - сильніше стиснув її і проник по всьому тілу на півсантиметра.

Світла здригнулася, перевтілившись і освітивши все:

- Я тебе кохаю.

- Я тебе теж. Обіцяй, що вони нічого не зроблять із тобою і що ти скоро повернешся.

- Я постараюся, - з любов'ю притулилася щокою до щоки і поцілувала його в місце, де мають бути губи.

- Я буду сумувати.

- Я теж, - відпустила його і зробила два кроки назад. - Не бійся, коли я зникну. Ми вміємо телепортуватися.

- Теле що? - дивувався той.

- Переміщатися в просторі. Я постараюся швидко і ми знову почитаємо.

- Так, - кивнув. - Почитаємо ще.

Знайома швидко спалахнула і зникла, ніби розчинившись у просторі. Гамл злякано здригнувся, підійшов до місця, звідки вона зникла, і помахав руками, перевіряючи наявність Дельти в повітрі. Там її не виявилося. Після, він повернувся до кімнати, поклав книжку на письмовий стіл біля одного з вікон і сів на край ліжка, обличчям до дзеркала. Почав думати. Через недовгий час пройшов крізь портал, узяв дві жмені темряви і виніс назад у спальню. Сів за стіл і почав щось майструвати.

Дельта, щойно опинившись на одному з дисків для телепортації, швидким кроком попрямувала до ресепшену, біля якого й перебувала урядова тріада. Ті, помітивши її здалеку, насторожено насупилися, розглядаючи тіло підопічної. Світла, щойно підійшовши до них, усе ніяк не могла зрозуміти причини такого погляду:

- Чому ви так дивитеся на мене?

- А ти як думаєш? - запитав Творець, підійшов і підняв її руку, поставивши поруч свою, для порівняння.

На подив, вони були різного кольору. Альфа здавався якимось жовтуватим, а Дельта, навпаки - білосніжною. Правителі переглянулися і знову подивилися на світлу.

- Як ти змінила світло? - дивувався той.

- Не знаю, - знизала плечима. - Можливо, це через Гамла. Він очищав моє світло від темряви, - оглянула їх.

- Очищав? Як?

- У книжці було написано, що він мав знайти всі дрібні шматочки темряви в мені й змусити їх рухатися.

- І що далі?

- Коли вони рухалися, я їх якось сама всередині себе спалювала. Це було боляче, якщо чесно.

Тріада знову переглянулася.