Ритуал

Через деякий час почали відбуватися дивні й страшні речі. Темні зникали. Йдучи в портали, поверталися з них далеко не всі. Такі ситуації само собою схвилювали урядову тріаду темних, тож вони вирішили самі їх шукати. Верховний Творець почав аналізувати відкриті і покинуті портали, намагаючись побачити усі події, що відбувалися по ту сторону дзеркала, задля визначення правди, через яку темні не верталися.

Перевіривши усі портали зниклих, головний Бет зібрав жителів цього світу на площі і усім їм оголосив, що вина по зникненню темних лежить не на кому іншому, як на світлих. Ті приймали вигляд людей, проводили ритуал призиву і заманювали темних до себе, після чого, оберталися у свою сяючу подобу і жорстоко вбивали. Навіть не даючи темним остаточно померти, вони намагалися дістати з їх грудей вже кип’ячу темряву і покрити нею своє тіло, що було просто неможливо. Ця новина шокувала навіть Повелителя. Ніхто не очікував від світлих настільки незбагненних дій. Той самий Творець висунув спосіб убезпечити себе від подібної участі – переглядання працівниками проведеного перед дзеркалом ритуалу, що повинен був записуватися з самого його початку. Робітники все ще не були певні у тому, що це їх убезпечить, але це було хоч щось. Звичайні творці розпочали навчання працівників і реконструкцію всіх стін, що приймали портали.

Провівши поліпшення, темні стали активно користуватися новою технологією.

Разом із усіма цими невтішними зникненнями, зросла потреба і у збільшенні часу та якості роботи по добуванню нової темряви, що лягла на плечі тих, хто залишився. Гамл був змушений працювати одразу за трьох – за самого себе і за тих двох, що зникли з його не такої вже і нової партії, залишки якої продовжували працювати у звичайному своєму темпі. Така участь чекала на усіх Гамлів, що були створені третіми у своїх партіях.

Усі перші – Алефи, що мали обов'язки відповідальних лідерів, що мали вести облік усієї здобутої темряви і піклуватися про свою партію. Усі другі – Бети, що створювалися творцями по своїй власній подобі. А усі треті - Гамли, на плечі яких клався обов’язок працювати день і ніч, закриваючи потреби своєї партії у темряві. Самі по собі вони працювали одразу за усю першу трійцю, а зараз же і зовсім з ніг валилися.

Ці троє завжди створювалися по одній подобі – по одному шаблону, маючи лише невеликі відмінності від так само названих, створюючи собою наче кістяк для решти партії, на якій творці могли проявити усю свою фантазію, вклавши у голови такі якості і бажання, які тільки вони могли собі придумати.

У світлих, тим часом, урядова тріада зовсім не була задоволена тим, як йдуть їхні справи. Через деякий час і кількість невдалих спроб, три Альфи прийшли до Дельти і почали розпитувати, як же їй вдалося тоді тримати темряву на собі, завдяки чому вона все ж зуміла потрапити у світ темних. На що та відповідала, що все це робив Гамл і сама вона тут зовсім не до чого. Попередження про смертельний холод по ту сторону дзеркал, урядову трійцю зовсім не лякати, тож вони продовжували свої спроби, наче одержимі. Дельта ж на все це лишень зітхала, продовжуючи сидіти за ґратами і перебувати у незнанні від того, що зараз творить її народ.  

Десь через місяць, її випустили. Тільки-но вийшовши з камери, дівчина помчала до бібліотеки, де стала шукати потрібні їй книжки. Хвилин через двадцять пошуків, до неї прибігла стурбована Омікрон:

- Дельто, що ти робиш?

Та перебирала корінці, не звертаючи уваги на свою подругу:

- Ти знаєш де написаний ритуал для виклику темних?

- Навіщо тобі? – невпевнено наблизилась.

- Мій знайомий... Я хвилююся за нього, - дістала якусь книжку і відкрила, пролистуючи перші сторінки.

- Дельто! - злякано схопила її за плечі й розвернула до себе. - Не викликай їх! Вони тебе затягнуть усередину!

- Що? – насупилася, зовсім не розуміючи такої реакції. - Досить мені погрожувати, - відмахнулася і зробила крок назад, продовживши оглядати книжки. - Усі кажуть, що вони вбивці, але це неправда.

- Ти мене чуєш? Вони затягують світлих до себе!

- І? - скептично подивилася на неї.

- Наші не повертаються!

- Я тобі не вірю, - поставила книжку назад і взяла іншу.

- Дельто! Темні дійсно вбивають! Уже двадцять наших зникло!

- Я все одно тобі не вірю, - відкрила новий текст.

- Дельто! Та чого ти така вперта?! - схопила її за руку і силоміць потягла на вихід.

- Гей! Відпусти мене! – скрикнула та, впустивши книгу.

Але подруга її не слухала, продовжуючи впевнено вести її до площі з лампами. Лише наблизившись до неї – Дельта налякано застигла, оглядаючи все навколо. Підлога була усіяна осколками, деякі лампи були розбиті, чи затухлі, а їх постаменти понівечені, немов їх ламало щось зсередини.

- Мені терміново треба до Гамла, - спустошено видала світла.

- Га? - насупилася Омікрон, подивившись на подругу.

Та зірвалася з місця і чим дужче побігла на ресепшн. Там стабільно сидів той самий Омега і знову читав якусь газету.

- Гей! - торкнулася його голови, перегинаючись через стійку.

- Га? – налякано здригнувся и подивився на дівчину.

- Де ритуал для виклику темних?

- Бібліотека, головний коридор, у кінці, під склом, - видав як на духу і знову повернувся до новин, від яких його так негарно відірвали.

- Дякую! - помчала туди.

- Ага… - невимушено струснув папером, продовжуючи читання. - Стоп, - спантеличено підняв голову, усвідомивши цей короткий діалог. – Гей! – підскочив, протягнувши руку їй услід. - Стій! Не смій їх викликати!

Але Дельті було на ці слова однаково. Вона хотіла як найшвидше зустрітися із своїм знайомим і проговорити із ним що ж таке зараз відбувається навколо

Миттєво пробігла весь головний коридор, залишаючи за собою сотню рядів із книжками, і побачила нарешті той самий ритуал, що закривався склом. Миттю прочитала його, запам’ятала, вивчила. Почула ззаду кроки. Налякано обернулася. Вдалині були троє: «Тріада,» - промайнуло в думках.