На долонях літа

ГЛАВА ІІІ

Галя потягнулась, по-дитячому закинула руки за голову і все ще не відпускала оту солодку ранкову дрімоту. Мама чекає, а їй так хочеться ще трішки побути у полоні сновидінь. І чому завжди перед ранком такі гарні сни? Лягала спати звечора (ой-ой-ой, звечора… другі півні співали…), якісь собаки перед очима, кошмари, переживання. А після цього – він, її суджений… З`явився – мовчить і дивиться на неї, мовчить і дивиться. Треба ж таке! А, може, він німий? От Галі і хотілось дочекатися, щоб він хоч словечко промовив… Та сон, видно, злякавшись сонячних промінців, що виписували на її обличчі чудернацькі узори, втік. Галя ще надіялась, що видіння повернеться. Але марно…

Вона відкрила очі, швиденько піднялась, звичними рухами вирівняла постіль, накрила ліжко покривалом, а подушечку свою підбила з усіх сторін, шепнувши: «Бережи нашу таємницю…» і тихенько вийшла на ґанок, привіталась з сонечком, пробігла по росі, що нагнула травичку до землі. Умивальник був під її яблуькою. Щоранку, вмиваючись, вона коротко перемовлялась з нею

- Ой, водичка холодна, - Галя

- Пробуй, не бійся, - шелестіла яблунька.

- А день сьогодні буде гарний? – Галя

- Чарівний, - тремтіло листячко.

Радісна, переповнена світлом Галя відчула потребу у молитві. Вона дуже любила ці хвилини духовного піднесення, розмови душі з Всесвітом, з Богом. Так, як і вийшла, дівчина тихенько сіньми по-під дверима у кухню, пробралась у свою кімнату. Смиренно стала під іконами і щиро помолилась. Подякувала Матінці Божій за сон, попросила усім рідним здоров`я. Перехрестилась і ще раз кинула оком на постіль. Порівняла кант – рівненько! Робила вона це охоче, бо, ще коли була дівчам, чула, як бабуся розповідала мамі про те, як її(бабусю) навчала колись ще її мама: «Коли в хаті є дівчина, ліжко повинно бути застелене, стіл чистий і хата підметена. Парубок, як у хату зайде, дивиться і думає: ліжко застелене – кохання буде міцне, стіл чистий – готує смачно, підлога чиста – чисті помисли у дівчини, вірною дружиною буде.»

Галя добре запам`ятала бабусині слова. Вона намагалась з тих пір гарно заправляти ліжко, мила посуд, витирала стіл і завжди підмітала. Трудніше їй було зрозуміти про ті помисли, але бути вірною їй хотілось завжди… Згадалась бабусина іконка, на якій були зображені три гарні дівчини: Віра, Надія, Любов… Отак, Віра була першою… Тому Галя і мила, і підмітала щоранку. А суботні прибирання обожнювала, бо кімната після них наповнювалась не просто свіжістю, а новими мріями - надіями. І що помітила дівчина, 1-2 з них до кінця тижня збувалось.

На кухні мама, наспівуючи дитячу пісеньку «Галя по садочку ходила», домішувала тісто. Привітавшись, Галя присіла біля столу, щоб ліпити вареники. Весело перемовляючись, вони приготували сніданок і обід і відправились на город полоти грядки.