Після декількох томливих годин машина «швидкої допомоги» забрала Тетяну з сином до Києва. Проводжати їх Олег Степанович вийшов разом з дружиною. На його чимале здивування, Женя все сприйняла абсолютно спокійно, тактовно не ставлячи ніяких питань. Коли «швидка» сховалася із виду, Олег підійшов до чахлого куща бузку, який ріс у них прямо у дворі, і машинально зірвавши квітучу гілку, сказав своїй дружині:
– Говорять, що існує повір’я, згідно якому та подружня пара, яка знайде і з’їсть незвичайну квітку бузку з п’ятьма і більш пелюстками, буде щаслива все життя.
Женя тепло посміхнулася, притиснулася до чоловіка і промовила:
– А я і без цього повір'я знаю, що ми будемо щасливі все життя, що залишилося.
І Олег Степанович зараз був в цьому абсолютно упевнений.
#3945 в Сучасна проза
#2616 в Молодіжна проза
спогад про колишнє кохання, зустріч через роки, незгасимі почуття
Відредаговано: 01.07.2020