5

Коли Таня трохи заспокоїлася і могла більш-менш спокійно говорити, вона стала розповідати:

–         Мій син в дуже важкому стані. Його жорстоко побили. Він зараз в реанімації. Доктори говорять – дуже важкий випадок. Чоловік зараз на заробітках. Тут я знаю тільки тебе. Ось і зважилася подзвонити, попросити про підтримку. Я боюся, що можу збожеволіти, сидячи тут наодинці.

Розповідь жінки перервав втомлений хірург, який першим вийшов з операційної. Помітивши Олега Степановича, він здивовано поглянув на нього, підійшов і ввічливо привітався:

– Добрий ранок, Олег Степанович! Що трапилося? З чим завітали до
нас в таку ранню годину?

– Здрастуйте, Юрій Гаврилович! Як пройшла операція? Як відчуває себе пацієнт?

Хірург узяв під руку Олега Степановича і відвів його убік.

– Не приховуватиму, ситуація критична, – якомога тихіший промовив він. – Ми зробили все, що могли, але, на жаль, наші можливості обмежені. Необхідна спеціальна апаратура, дуже дорогі ліки, консультації фахівців. Хлопця потрібно відправляти в столицю. Якщо сім’я не знайде коштів, він не протягне і тижня.

Олег Степанович, трохи подумавши, хвилюючись, запитав:

– Добре. А якщо засоби знайдуться, є у хлопця шанс на життя і одужання?

– Поза сумнівом. Просто зволікати не можна ні секунди.

– Добро. Всі витрати я беру на себе. Перешлете мені потім рахунок за все, а тепер негайно готуйте хлопчину до транспортування.

Після цього він підійшов до Тетяни, обійняв її за плечі і спокійно сказав:

– Ну ось. Все помаленьку влаштується. Зараз твого сина готують до перевезення в найкращу клініку країни. А ми поки поїдемо до мене. Ти відпочиниш, поснідаєш, приведеш себе в порядок перед дорогою. Домовилися?

Йому коштувало величезних зусиль умовити жінку, але, врешті-решт, вона прийняла його пропозицію.