Частина 53

  Ян Остророг виконав обіцянку. Він потроху перекладав для Гальшки оповідки з «Декамерону» і привозив у замок на Шамотулах. Гурка довіряв йому, як однодумцю. Остророг теж був лютеранином. До того ж, вони разом працювали над важливою справою: вибори французського принца у королі Речі Посполитої.

  До того ж, Гурка бачив, як сохне у розкішній в’язниці Гальшка. Йому було боляче бачити жінку такою, бо він кохав її по-своєму, як умів, хоча й не міг відпустити її через ревнощі та упертість. Все ж, він дозволяв їй бачитися з Марією Гольшанською, яка іноді приїздила до подруги і привозила з собою купу пліток. Але останнім часом Марія не відвідувала подругу і Гальшка не знала, як вона живе.

  І ось тепер Гурка погодився, щоб Остророг привозив їй книжки, бо знав, що Гальшка любила читати і хотів зробити їй приємне. А Остророгу, з яким дружив з дитинства, Гурка беззаперечно довіряв.

  Ян Острогог приїздив раз на місяць і привозив папери, на яких власноруч записував свій переклад оповідок Боккаччо. Він читав їх Гальшці у присутності Гурки. Жінка то сумувала, то раділа, слухаючи його. Так сильно вона переживала сумні та веселі пригоди, описані письменником з Флоренції.

  Гурка іноді заклопотано виходив з кімнати. У нього було стільки справ у зв’язку з підготовкою сейма. І тоді Гальшка і Остророг почувалися вільніше і прихильно усміхалися одне одному.  

  Вони розмовляли про книжки, про науку. І ті розмови були втішними для обох. Гальшка так рідко бачилася з чоловіками. Тож не дивно що рано чи пізно самотніми ночами вона почала мріяти про Яна Остророга.

  Наступила зима. Лукаш Гурка захворів. Останніми місяцями він так часто їздив то до одного шляхтича, то до іншого, вмовляючи їх віддати на сеймі голос за Генріха Анжуйського. А навзамін обіцяв блага: гроші або впливову посаду.

  Під час роз’їздів Гурка сильно застудився. Його то лихоманило, то морозило. Гурка слухняно ковтав настої, які підносив йому лікар-німець. Але йому було важко слухатися лікаря, коли той порадив хворому їсти юшку та варене куряче м’ясо. Від тієї їжі йому крутило шлунок так, начебто він взагалі нічого не їв. А ночами слуги кілька разів міняли на ньому сорочку, бо шия і груди шляхтича сильно пітніли.

  Окрім хвороби та голоду його мучила совість. І одного дня, після безсонної ночі, він попросив, щоб Гальшка прийшла до нього.

  Вдягнена в незмінну сукню з чорного оксамиту, вона увійшла в опочивальню.    

  - Вітаю, моя пані. Підійдіть поближче. Присядьте на ліжко, – прохрипів він.

  Жінка підійшла, але на ліжко не присіла. Залишилася стояти і осудливо дивилася на Гурку.

  - Яка ви сувора, – зітхнув Гурка. – Але я не маю права докоряти вам. У всьому, що сталося, винен тільки я.

  - Добре, що ви це розумієте.

  - Ви вдягнені в чорне і це мене лякає, – зітхнув Гурка. – Начебто зарання носите жалобу по мені.

  - Ви ж самі змусили мене вдягатися так. Втім, заспокойтеся. Я не бажаю вам смерті. Я ніколи не забуду, що християнка повинна бути милосердною.

  - І ви готові доглядати мене, хворого? – з надією запитав Гурка. – Заради цього я й покликав вас.

  - Так. Я залишуся тут і доглядатиму вас, – посміхнулася Гальшка. – Чого ви хочете?

  - Щоб мені готували звичну їжу. Я втомився від курячої юшки.

  - Вам стане гірше від жирної їжі, – заперечила вона. – Але якщо ви наполягаєте, то я зараз же піду на кухню і звелю, щоб вам готували те, що захочете.

  - Так, зробіть це, – вдячно промовив Гурка.

  З загадковою посмішкою Гальшка увійшла на кухню і звеліла, щоб пану Гурці подавали їжу, до якої він звик, а не те, що наказав лікар. Жирне, печене, смажене, щедро полите маслом та розтопленим салом... Словом, усе те, що подобалося Гурці.

  - І вино не забудьте. Пан Гурка любить вино, – пригадала вона. І мстиво подумала: «А якщо йому від того стане гірше, то це не моя вина!»

  Прибіг лікар і схопився за голову. Змішуючи латинські терміни та німецькі слова з польськими, він почав вмовляти пані, щоб вона годувала хворого тільки вареною курятиною.   

  - Це наказ пана Гурки, – заперечила Гальшка. – І взагалі, мій чоловік незадоволений вашим лікуванням. Вам буде виплачено обіцяну нагороду, але ви сьогодні ж покинете замок. Віднині пан Гурка не потребує ваших послуг.

  Даремно лікар намагався протестувати. За наказом Гальшки його всадовили на коня і вивели за ворота. Дивно, але тепер, коли пан Гурка тяжко захворів і не мав сили підвестися з ліжка, слуги почали виконувати накази пані. Бо саме так і мало бути.

  Від важкої їжі та відсутності лікаря Гурці погіршало. Через два дні, коли Гальшка вранці зайшла запитати, як він спав і яке м’ясо подати йому на сніданок, він ледве ворушив язиком.

- Приведіть пастора, – попросив він. 

  Гальшка кивнула і вийшла.

  Вона повернулася через дві години. А за нею йшов священник Шамотульської церкви Діви Марії.

  - In nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti… – патер заговорив латиною і простягнув руку зі складеними пальцями, щоб перехрестити Гурку.