Частина 8

  Після пережитих зневірянь Беата Острозька знову повернула собі красу і молодість. Але тепер це коштувало великих зусиль, бо їй вже виповнилося сорок років.

  Вона зафарбовувала соком бузини сиві прядки на скронях, які з’явилися у страшні дні, коли її дитину насильно повезли світ за очі, а її саму ув’язнили у власному замку. Вона вмивалася молоком, купувала у аптекарів чудодійне зілля, яке обіцяло повернути молодість: усілякі настої з ромашки та будяків, або мазі з вовчого сала. Вона прислуховувалася до всіх порад.

  Якось Беаті розповіли про герцогиню Діану де Пуатьє, коханку короля Франції Генріха ІІ. Та пані, на двадцять років старша ніж король, мала над Генріхом таку владу, яка й не снилася молодим коханкам. Казали, нібито Діана у свої п’ятдесят вісім років не має зморщок. А все тому, що її покоївки кожного ранку золотою голкою наносять їй на обличчя м’якіть персиків. Почавлені персики заповнюють зморщечки біля очей так, що їх стає не видно. Як ото дірку на дорозі закидують землею та розрівнюють. Пані Беата як почула про чудодійний рецепт, так відразу і загорілася, щоб спробувати його на собі.

  Золотої голки у княгині не було, але вона швидко знайшла заміну. Серед численних Беатиних прикрас були брошки з гострими застібками. Можна використати застібку замість голки. Куди важче з персиками. Їх привозять з далеких південних країв, і коштує один персик стільки, скільки перекупки на ярмарках просять за кошик яблук.

  Беату Острозьку висока ціна за красу не лякає. Біда у тому, що персики не завжди можна знайти. Це ж не яблука чи вишні, якими рясніють польські та волинські сади! Але вона знайшла спосіб. Щоліта цілі вози тих запашних фруктів доставляли з Італії для столу королеви Бони. Беата домовилася з економкою, яка заправляла на замковій кухні, щоб з кожного возу відбирали кошичок персиків для неї. Звісно, довелося щедро заплатити економці, але княгиня Острозька не шкодувала грошей.

  Княгинина довірена покоївка, Дануська, отримала необхідні настанови. Коли принесли персики, дівка обережно зрізала шкірку, яку з’їла, спокушена незвичайними, майже райськими пахощами. А потім розім’яла плід срібною ложечкою, час від часу облизуючи її. Персики виявилися такою смакотою, якої ніколи раніше не їла у рідному селі розгодована на яблуках і вишнях Дануська. Оце справжня панська їжа, та не щоденна, а святкова!

  Данусьці хотілося з’їсти цілий персик, але вона боялася, що княгиня Беата розсердиться і прожене її. Бо пані впадала над персиками, як над скарбом. Щоразу лічила їх і підраховувала на скільки днів молодості вистачить чудодійних фруктів. Ласунці-покоївці залишалося тільки крадькома облизувати ложку.  

  До персикової кашки Дануська доклала ложку меду, стільки ж молока, і старанно перетовкла все у глиняному горщику. Пані Беата чекала на покоївку у кріслі, біля вікна, підставляючи обличчя, очищене хустинкою, змоченою у вині. Але коли покоївка підчепила кінцем застібки, яку заради такого випадку переробили на голку, трохи персикової кашки і наблизила її до очей княгині, то Беата злякалася. Вона живо уявила собі, як Дануська, яку вона часто називала криворукою, здригнеться і ненароком виколе її очі. Вона заверещала, щоб Дануська несла геть осоружне місиво, у яке перетворилися персики. І щоб ніколи не сміла наближатися до пані княгині з гострими предметами!

  Беата насилу заспокоїлася і дозволила Данусьці доїсти розчавлений персик. А цілі персики з’їла сама, сподіваючись, що вони якимсь чудом розгладять зморшки зсередини. Хіба що Гальшка нашвидку схопила кілька фруктів і побігла кудись у своїх справах.

  Беата вирішила повернутися до старих рецептів, не таких небезпечних. Покоївка щоденно змазувала обличчя княгині медом, після чого шкіра ставала гладкою і приємною на дотик. І солодкою, хоча останнім часом ніхто не цілував Беату. Тепер вона шкодувала, що не одружилася вдруге тоді, коли за нею упадали багаті і шляхетні женихи. А тепер тих женихів значно поменшало. Беату оточували немолоді, пошарпані життям та війнами вдівці. А їй хотілося молодого, пристрасного кохання, якого так мало випало на її долю!..

  Якщо Беата  бажала знайти чоловіка, то краще не зволікати з одруженням. Дозволікалася вже, доперебирала женихами! Василевій Зоні вона призналася, що хоче одружитися вдруге. Єдине, що її стримує, – це доньчина доля. Спочатку Беата хотіла видати заміж Гальшку, впевнитися в її щасті, і після цього з легким серцем зайнятися собою.

  В’янучою квіткою вона бути не хотіла. Тому й робила усе можливе, щоб зберегти красу та молодість. Серед чудодійних рецептів був ще один, дуже дивний, – шматок сирого м’яса. Дануська, навчена княгинею, брала шматок вирізки, старанно відбивала, щоб м’ясо стало пласким, і робила дірки на місці рота, носа і очей. А потім обережно прикладала ту диявольську маску до Беатиного обличчя. Кров витікала з м’яса і зрошувала шкіру. Лежати півгодини зі шматком м’яса на обличчі було огидно, проте безпечно. Зате обличчя після цього здавалося таким рум’яним та свіжим, нібито їй знову було двадцять років і закохані шляхтичі співали на її честь:

-  О, Беато! Так багато вроди і чесноти!

                                     Ти учтива і цнотлива, ніжна й співчутлива.

                           Гідний тебе і негідний, бачу і радію.

                           Хоч і сивий я, і зрілий – страстю шаленію. 

  Цю пісню – гімн її красі – давно забули. Молоді чоловіки складали інші пісні на честь юних красунь. Беатин час минав, а вона не бажала миритися з цим!