Частина 36

Як не підганяла візників Беата, але чутки про те, що сталося у Острозькому замку, долетіли до Кракова швидше за неї.

Лист зі скаргами на свавілля князів Острозького та Сангушка, який Беата надіслала королю, став широко відомим. Секретар прочитав його Сигізмунду Августу у присутності багатьох шляхтичів, яких новина приголомшила. До того ж, деякі пани були родом з Волині та Поділля, а інші мали у тих краях дружин, друзів чи родичів. Вони теж отримували новини, які щоденно поповнювалися новими подробицями.

«Зухвалий напад» – так охрестили при дворі події, що відбулися у Острозькому замку. Звісно, всі обурювалися поведінкою Сангушка та Острозького. І обурення було справжнім, не лицемірним. По-перше, з жінками високого походження так не чинять. По лицарським законам, жінок треба поважати і захищати. А по-друге: Гальшку викрали не тільки у матері. Її викрали у всіх чоловіків, що мріяли взяти князівну за дружину.

Гальшка Острозька, не зважаючи на занадто юний вік, завдяки вроді та багатству стала самою бажаною нареченою Польщі та Литви. Претенденти готові були битися за неї, але по-чесному, на рівних умовах, як на лицарському турнірі. Кожен міг хизуватися перед нею вродою, хоробрістю, титулом чи статками, але князівна Острозька повинна була сама вибрати серед шляхтичів того, хто припаде їй до серця. Тоді й інші не відчували б себе ображеними. Бо вибір шляхетної дівчини заслуговує поваги. А тут не було ніякого вільного вибору. З’явився такий собі князь Сангушко і нахабно порушив правила гри!

Поки візок котився по засніженим шляхам від Острога до столиці, Беата придумувала слова, які скаже королю. Слова мали звучати переконливо, щоб усі зрозуміли, який негідник князь Сангушко. Беата написала Сигізмунду Августу ще одного листа, де просила дозволу прибути в замок і викласти свою справу. Відповідь прийшла швидко. Про це подбала королева Бона, захисниця Беати. Княгиню Острозьку запрошували у замок на Вавелі наступного дня.

Готуючись до зустрічі з королем, Беата вдяглася в чорне і набілилася, щоб виглядати ще скорботніше. Її провели у велику залу, де панувала тиша, хоча зала була повна чоловіків та жінок, що прибігли подивитися на Беату та почути її розповідь. Король сидів на стільці, обитому червоним оксамитом, а поруч з ним, на такому ж, тільки меншому, сиділа королева-мати. Саме Бона і звернулася до Беати, бо Сигізмунд Август виглядав таким пригніченим і незадоволеним, що не знав, з чого почати. Начебто у королівстві було мало халеп, щоб ще й розбирати жіночі сварки у сім’ї Острозьких!

• Підійдіть, княгине, – милостиво звернулася королева Бона до Беати. – Розкажіть, що сталося. І будьте певні: ми захистимо вас і вашу дочку.

Беата повільно наблизилася до королівської пари. Шляхтичі і шляхтянки здійняли легкий гомін, бо не могли втриматися від пересудів, коли побачили Беату такою нещасною та пригніченою. Адже всі знали її як одну з самих вродливих, чепурних та вишуканих шляхтянок. Опинившись перед королем та королевою-матір’ю, Беата присіла у вітальному поклоні. І раптом впала на коліна і заридала:

• Ваша королівська милість! Захистіть від свавілля ваших вірних підданих – мене і мою доньку! Благаю вас!
• Заради всіх святих, – стурбовано вигукнула королева Бона. – Принесіть пані княгині табурета. Вона ж ледве на ногах тримається!

Беату посадили на ослончик і подали їй склянку з водою.

• Розкажіть, що сталося. Ми слухаємо вашу княжу милість, – заговорив король.

І Беата розпочала оповідь.

Вона розповідала як акторка з давньогрецького театру: надавала голосу трагічного дрижання, закочувала очі, заламувала руки, хапалася за серце, зітхала та схлипувала. Знаходила потрібні слова, щоб описати Сангушка найчорнішими фарбами. На Василя вона теж поскаржилася, але не так завзято. Врешті-решт, Василь був свій, і сварки з ним – сімейна справа. До того ж, Беата була вдячна Василю за те, що він відпустив її. Вона тільки бажала, щоб він забрався з Острозького замку та відшкодував збитки. Інша справа – Сангушко. Він викрав її доньку, він зазіхав на володіння Острозьких, він ослухався короля... Він повинен бути покараним страшно та безжально!

У розповіді Беати Василь Острозький поставав звичайним розбійником, зате Дмитро Сангушко вимальовувався справжнім демоном!

Беата замовкла, і усі оніміли. Мовчання затяглося на кілька хвилин. Нарешті каштелян Марцін Зборовський прогудів голосно, наче Єрихонська труба, від якої падають мури:

• Який сором, що у наші освічені часи знаходяться магнати, що дозволяють собі так жахливо поводитися з жінками!

Пан каштелян лютував, як ніхто. Шлюб Гальшки поклав край його сподіванням одружити її з одним зі своїх шести синів. Він щиро вважав себе обкраденим. Інші пани теж почувалися ображеними, тому обурено підтримали його.

• Князі зі східних земель мають забагато волі, – скаржився королю Зборовський. – Треба їх стримати. Але як це зробити, коли ті князі мають такі величезні володіння, як цілі королівства, у яких вони царюють, як їм заманеться?!

Здійнявся ґвалт. Представники гонорової шляхти підтримали каштеляна, бо вбачали більше можливостей для себе, якщо поменшає вплив магнатів. А самі магнати та їх родичі не погоджувалися, бо хто ж добровільно поступиться привілеями?

• Ваша королівська милість, – схилився перед Сигізмундом Августом товстий Лукаш Гурка. – Не треба щемити русинських та литовських князів, ні в якому разі! Не забувайте, що саме вони захищають країну від татарських набігів. Завдяки їм ми тут, у Польщі, живемо у спокої. Але Сангушка, тільки Сангушка, треба покарати!