Наступного ранку князь Василь запросив шановне товариство на лови, які за його наказом готувалися у лісі, де колись жила відьма і де Гальшка з юним княжичем Слуцьким бачила дивовижне чудовисько з двома головами.
Ловчі виїхали ще затемна, щоб підготувати лови на оленя. Звіра потрібно було відшукати, сполохати та вивести прямо на товариство, щоб пані та панни прийшли у захоплення від його благородної краси.
Настка, зачувши, що ловчі вже прокинулися, потихеньку збудила князівну. Прошепотіла:
Гальшка, що звечора лягла у ліжко вдягненою, підскочила. Напередодні Настка повідомила їй, що сьогоднішній ранок підходить до ворожби. Якщо вона встане удосвіта, вийде за ворота і спитає ім’я першого чоловіка, якого зустріне, то дізнається, як зватимуть її майбутнього нареченого.
Князівна накинула на голову накидку і навшпиньках вийшла з кімнати. У дворі було прохолодно. Зорі на вранішньому небі вже погасли і на сході загорілася червоно-жовта смуга.
Гальшка насунула каптур на самі очі. Так вона могла бачити лише бруківку під ногами та власні черевички. Ловчі, сонні та повільні у рухах, чекали, поки вартові відчинять браму. Аж ось вона зі скреготом відчинилася і вони натовпом посунули з замкового двору. Вели за вуздечки коней, що спросоння ще не іржали, тримали на ременях зграю собак, несли з собою усе потрібне для ловів. Панам потрібно було тільки зібратися у визначений час у потрібному місці, пишно вбраними і нітрохи не заспаними.
Коли гомін, що зчинили ловчі, затих, дівчата вийшли за браму. Настка роззирнулася і повернула князівну спиною до ловчих. Сказала:
Гальшка відкинула каптур. Пішла неквапно у бік, де небо було рожевим. Уважно вдивлялася: чи не побачить на небокраї чоловічу постать – подорожнього, що вийшов зранку у справах, чи селянина, що поспішає до поля. Раптом до князівни донеслося гучне хропіння.
Дівчата обступили його і перезирнулися. Ось він – перший, кого зустріла князівна.
П’яничка захропів у відповідь.
Той навіть не прокинувся. Покоївка у розпачі копнула його ногою у бік. П’яничка щось промурмотів і перекрутився, поширюючи навколо себе гидкий дух.
Сонце вже зійшло. Гальшка злякалася, що гості прокинулися і мати сваритиметься, якщо не знайде її у кімнаті. Вона повернулася і швидко пішла до брами. Настка побігла за нею.
Порада здалася Гальшці слушною і вона заспокоїлася.
Вони повернулися вчасно. Гальшка встигла забігти в опочивальню і перевдягтися в плаття, що призначалося для лісової прогулянки. А гості вже просиналися і готувалися до ловів. Вона спустилася у двір майже водночас із матір’ю і змішалася з натовпом гостей. Всі були так збуджені, передчуваючи задоволення від ловів, що не звертали уваги на князівну. Вона розчервонілася, пасма волосся вибилися з-під оксамитового берета. Але інші дівчата виглядали так само, тому княгиня Беата не помітила нічого незвичайного.
#54 в Історичний роман
#2154 в Любовні романи
#49 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 24.08.2023