Юний князь Василь Костянтин Острозький виводив свій рід від брата Данила Галицького, який заснував місто Львів і звався королем Русі. Він пишався походженням від князів Київських та Литовських. Хизувався численним багатством – золотом і коштовностями, що вкрашали його вбрання і наповнювали скрині у підземеллях княжих замків. Пишався Василь і покійним батьком, який воював з татарами і московитами; і родючими землями, що належали йому; і прочитаними книжками, і князівським титулом, найвищим після королівського. Та хоч звався він Острозьким, але князем на Острозі був не Василь, а старший брат, Ілля.
Ілля після батькової смерті став володарем Острога та жив у Острозькому замку. Василь отримав свою частку, на яку не скаржився, бо вона була щедрою. Він успадкував місто Дубно з замком і родючими землями навколо, та ще безліч містечок і селищ. Василь любив і поважав старшого брата, але іноді йому самому хотілося господарювати в Острозькому замку, де він жив у дитинстві, відчуватиcя могутнім володарем, віддавати накази так, щоб усі лякливо слухалися, повісити на стіну власну парсуну поруч із батьковою та дідовою і підписувати папери латиною, мовою вчених – dux in Ostrog. Або ще вишуканіше – Dei gratia dux Ostrogiae. Це означало: «Милістю Божою князь на Острозі».
Василю йшов п’ятнадцятий рік. Ще вуса не росли, але вже хотілося прославитись у битві з ворогом, або іншим славетним діянням. І здавалося йому, що він матиме до того більше можливостей, якщо стане князем на Острозі. Василь сподівався, що Ілля ніколи не одружиться і не породить сина. Тоді братовим спадкоємцем стане він. Іллі вже зрівнялося тридцять років, але він досі парубкував, так і не відшукавши серед князівен чи заможних шляхтянок ту, яка була б гідна стати княгинею на Острозі.
Ще підлітком Ілля Острозький по батьковій волі заручився з литовською панною Анною Радзивілл, якій тоді було п’ять років. Але коли дівчина підросла до шлюбного віку, її батько, великий гетьман литовський Юрій Радзивілл, вирішив одружити старшу дочку з іншим, а Іллі запропонував молодшу, Барбару. Ілля образився і відповів, що не має наміру одружуватися з жодною з сестер. І попросив короля Сигізмунда, щоб той звільнив його від шлюбної обіцянки, яку давав не він, а покійний батько, князь Костянтин Іванович Острозький.
Після цієї прикрої історії Ілля деякий час на жінок не дивився. І раптом неначе грім серед ясного неба – лист від Іллі до Василя із запрошенням у Краків на весілля. Наречену Василь знав лише на ім’я. Беата Костелецька, казали люди, була надзвичайно вродливою. І це не диво, адже її матір, просту дівчину Катаржину з міста Тельниці, король Сигізмунд взяв до королівського замку саме за вроду. Катаржина стала королівською коханкою. А щоб люди не мололи язиками, її видали заміж за Анджея Костелецького, якого король зробив надвірним маршалком, а потім ще й скарбничим. Всі були задоволені: міщанка Катаржина стала шляхетною пані, король мав бажану жінку поруч, а пан Костелецький отримав високу посаду і багато грошей. Від того дивного шлюбу народилося четверо дітей, які звали батьком пана Костелецького, але подейкували люди, начебто всі вони схожі на короля Сигізмунда.
Беата була наймолодшою. Мала двох сестер і брата, якому в дитинстві сказали, що він мусить піти у ксьондзи, а з часом стане єпископом. Отож, із цією дівчиною, яка в дитинстві гралася у замку на Вавелі зі справжніми королівнами, вирішив одружитися Ілля Острозький.
#42 в Історичний роман
#1991 в Любовні романи
#48 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 24.08.2023