Вступ. На лоні природи. Перший спогад

Спогади бувають різні. Бувають такі м`які, лагідні, теплі, що обличчя враз розпливається у ностальгічній посмішці. Деякі спогади навіюють тугу і сум, жаль про втрачені можливості, розчарування минулого. А бувають спогади болісні.

Ти коли-небудь відчував біль від спогадів - тупий, глибокий душевний біль, від якого серце стискається і душа кричить від безсилля? Він з`являється несподівано, мов темна тінь, що вкриває світлі моменти минулого смутком і печаллю. Ці спогади спершу здаються радісними, нагадують про прекрасні, проте вже втрачені миті, ніжно торкаються душі; а потім раптово перетворюються на гострий клинок, який крає серце, залишаючи глибокі невидимі рани.

От і в мене є такий спогад. А точніше, ціла історія. Я відчуваю тривогу та ніяковію, коли бачу...коней. Читачу, ти зрозумієш, про що я веду мову, якщо вислухаєш до кінця.

Я народилася і виросла у маленькому, але неймовірно красивому селі. Тут, на лоні природи, пройшло моє бузтурботне дитинство.

Уявіть вулицю мого села, яка веде до самого серця його життя - це вулиця Липова. Вона починається з могутнього кленового дерева, в прохолодній тіні якого у спекотний літній деньбавляться діти.

Широкі алеї зі старих кам'яних плит та безлічі квітучих насаджень, ведуть вгору, утворюючи різнобарвну стрічку окремо від будинків місцевих жителів. Ці давнішні, проте доглянуті побілені будинки з черепичними дахами вогненно-рудого кольору тягнуться вздовж вулиці, надаючи їй атмосферу особливого затишку.

Серед цих будиночків ви побачите крамниці з вишиванками, запашним хлібом, смачною традиційною випічкою, що вабить своїм неповторним ароматом. Час від часу тут з`являються допитливі туристи, які хочуть відпочити від гамірного міського життя. З особливою радістю ми зустрічаємо гостей та знайомимо їх зі своєю культурою.

Із кінця вулиці простягається прекрасний вид на річку, що тече поблизу. Там тихо шепочутькришталево-прозорі води. На околицях села розкинувся мальовничий пейзаж, від краси якого подих перехоплює. Під м`якими сонячними променями стеляться широкі поля, колоситься золотава пшениця, неначе море, розтікається до горизонту, ніжно колишеться та погойдується.Тут віє вітер волі, енергії та цілковитої свободи.

Вулиця Липова - це не просто шлях. Це душа нашого села, її пульсуюче серце, наша історія. І саме на цьому тлі одного сонячного літнього дня розпочалася моя історія.