…Розмова була важкою. А от легкість її післябуття несе додому з підскоками. Магазинна булка телепається в руці. Ноги піднімають вгору, бо таким є шлях додому.
На вершині бачиться зграя галок. Величні ворони десь збокаса здійснюють виключно своє, вороняче збіговисько.
Очі вирішують помилуватись. Ноги спиняються. Мозок оцінює ресурсний потенціал, а серце дає вказівку підкормити галко-ворон.
Поклін. Прохання не летіти. Подив, бо не летять. Булка в акуратному польоті кавалками торкається землі. Галки не летять, але й не поспішають втрачати пильність через якусь там булку. Перша крилата дослідниця різко поцуплює кавальчик булки та піднімається догори: там де ніхто не дістане, крім своїх. Друга чорнява красуня теж набирається сміливості та отримує свій кавальчик борошняного щастя. Вороняче збіговисько змінює дислокацію. Йде за галками важкою артилерією. Війни нема. Всі діляться. Кожна птаха отримує своє.
Крутенька створюється галко-воронка.
Сцену завершує посмішка власниці булки. Такого ще не було…