Розділ 30. Теорія маніпуляції та «добрий коп» астероїдного масштабу

Я не стала вдавати з себе бозна-кого — шляхетну даму в біді чи покірну жертву обставин. Я ж Патя. У мене в ДНК прописано: якщо бачиш помилку в системі — тицяй у неї пальцем, поки все не вибухне або не запрацює.

Тому, поки Лео розливався солов’єм про те, яким прекрасним мав бути Galileo-7 і як «абсолютно незалежні від нього обставини» (ага, казки для першокурсників!) перетворили утопію на ферму для викачування мізків, я просто чекала моменту. І щойно на його планшеті мигнув силует Гліба, я перервала цей потік самовиправдання одним чітким жестом.

— Поведи мене до Гліба, Лео, — я тицьнула пальцем у бік екрана, ледь не подряпавши скло.

Ой, здається, я щойно перервала його сповідь на найцікавішому місці, але пробач, дорогий. Про «шлях істинного генія» я послухаю в аудіокнизі, а зараз мені важливо лише одне: щоб Гліб був у зоні моєї досяжності. Бажано — цілим і з усіма своїми когнітивними функціями.

Лео перевів погляд на планшет, потім на мене, а тоді ледь усміхнувся. Оця його посмішка… знаєте, така поблажлива, наче він дивиться на кошеня, яке намагається загризти капці.

— Ти справді бажаєш, щоб я провів тебе до Гліба зараз? — він зробив такий неоднозначний акцент на останньому слові, що в мене всередині все похололо.

— Так, — випалила я швидше, ніж встигла подумати.

Мій мозок миттєво почав будувати логічні структури. Так, варіант А: Гліб у небезпеці. Варіант Б: Гліб робить щось, про що мені не варто знати. Варіант В: біля Гліба крутиться Галя або ще якась «експонатка» з того списку резерву. Якщо варіант В — я готова відправити суперницю у відкритий космос найближчим рейсом без скафандра. Чисто з наукового інтересу, звісно.

— Патю, я гадаю, що зараз не найкращий момент… — почав Лео, вмикаючи режим «турботливого опікуна».

О, тепер мені стало ще цікавіше! Коли мені кажуть «не найкращий момент», це зазвичай означає, що там відбувається саме те, що мені потрібно побачити. Я нічого не відповіла, лише трохи нахилила голову вбік і здійняла брови. Це мій фірмовий жест «я чекаю на логічне пояснення, і воно має бути дуже переконливим». Гліб зазвичай на цьому етапі здавався і викладав усе як є.

Лео, схоже, теж відчув, що я не відчеплюся.

— Галя може бути не в захваті, що її проєкт хочуть… «підкоригувати». Вона зараз налаштована радикально.

— Он воно що? — я примружилася. — А ти, виходить, не проти? Ти такий собі «добрий засновник», який просто проходив повз і випадково збудував в’язницю?

І ось вона — справжня реакція. Лео ледь помітно стиснув губи. Сумнів. Секундна затримка в обробці даних.

Якби мені це сказали на Землі, у затишній кав’ярні, я б, можливо, і повірила в цей образ «заплутаного генія». Але тут, на астероїді, мій внутрішній аналітик видав червоний прапорець. «Увага! Виявлено спробу маніпуляції!»

Логіка була простою, як Hello World:

1. Лео хоче показати себе «позитивним героєм».

2. Він намагається налаштувати мене проти Галі (яка, судячи з усього, і є «злим адміном» цієї бази).

3. Якщо я буду довіряти йому, він зможе використати мій «хаос» у своїх цілях, поки я буду думати, що ми рятуємо світ.

Гм, цікаво виходить. Класична схема «розділяй і володарюй». Навіть якщо Галя справді фанатичка, це не робить Лео святим. Це просто робить його більш хитрим гравцем.

Оце вже ні, Льоня. Дзуськи! Мною маніпулювати — це як намагатися встановити Windows на калькулятор: багато шуму, а результат нульовий.

Але що я могла вдіяти зараз? Силою я його не візьму (хіба що закидаю горщиками з його дорогоцінними бегоніями). Потрібно було зіграти в його гру. Показати, що я «проковтнула наживку», стати на його сторону і вивідати, яку саме думку він намагається мені впарити. А заодно — знайти їхні слабкі місця. Кожна система має бекдор, треба тільки знати, куди дивитися.

Поки в голові намічався хоч якийсь план порятунку (і, можливо, невеликої диверсії), я дружелюбно посміхнулася. Ну, настільки дружелюбно, наскільки може посміхатися людина, яка щойно дізналася, що вона в «резерві» на лоботомію.

— Гаразд, Лео. Тобі видніше. Ти тут головний архітектор, я лише… випадковий баг у системі. Веди, куди вважаєш за потрібне. Я вся — увага і довіра.

На його обличчі пройшла хвиля вдоволення. О так, він гадав, що я йому беззастережно повірила. Його его щойно отримало чергову порцію підживлення.

Ми вийшли з його «президентського номера» і попрямували до ліфтів, що вели вглиб астероїда. Лео йшов попереду, впевнений у своїй перемозі, а я йшла за ним, подумки перевіряючи логіку цього світу...