Щось ти якийсь кволий сьогодні. Наче маму хочеш покликати, аби компреса зробила. Це тобі не мамина хата, мій солоденький. Це Відень, дитинко. Тут ти або найкращий, або ніхто.
Давай-давай. Це лиш друга наша репетиція, а ти вже весь такий, наче маминих пиріжків хочеш. Тут так не піде, любий мій Шоко. Коли ти справді хочеш того, чого ми тут з тобою надумали - то й не розслабляйся. Щоб видертися хоч трохи нагору, треба дати таке, чого ніхто ніколи не вмів і не бачив. Стовідсотковий ексклюзив. І ти можеш... ми можемо! Поодинці ми цікаві хіба що папікам та дівчатам, а ось удвох...
Ну ж бо, давай, мій шоколодний. Давай-давай. Я все розумію. Я теж не виспалася. У мене теж день такий, що хоч вішайся, та й годі. Давай-давай, ти ж бо не для того вдруге прилетів у Відень, аби соплі тут розвішувати по стінках. Та й я не для того оці запрошення робила тобі, оту купу документів... ти думаєш, то безкоштовно все? Знаєш, скільки я вклалася вже в тебе... ну, тобто не в тебе, так, - в наш проект? В нас.
Авжеж, я знаю, що й ти вклався. То ж і давай вкладатися далі. Я вірю в нас. Вірю в наше шоу, тому що... сама не знаю, чому.
А ти віриш?
Тоді поїхали. За роботу.
#2205 в Жіночий роман
#9754 в Любовні романи
#3781 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 01.03.2021