4. Леся. Перевтілення

– Добрий ранок, – мовила Леся, підходячи до столика, де сидів Шоко.

Вона намагалася вітатися виразно й привітно, але вийшло по-піонерському, і Леся відчула, як рясно червоніє.

– Доброго ранку, малюки, – в тон їй відповів Шоко. Його усмішка обпекла Лесю, й вона застигла біля столику. – Так і будеш стояти? Тоді й мені доведеться встати.

– Ой. Вибачте ... – Леся з гуркотом відсунула стілець і села, мало не перекинувши його.

– Вибачаю. Ти в шоці, не знаєш, як триматися, як реагувати – розумію. І не чекаю від тебе захоплень-екстазів, не бійся. Те, що я зараз скажу, збудить в тобі значно більший шок. Супершок. Бо я Шоко, ти не забула? Тож розслабся і не думай, яке враження ти справляєш – ти його вже справила. Окей ?

– Окей, – відгукнулася Леся.

– Ну то й добре. Перше: пропоную випити за таку талановиту й вродливу дівчину Олександру та за її успіх. Ось твій келих. У ньому вино – його п'ють. Ось так – відкривають рота, і... гам !

Розчервоніла Леся залпом спустошила келих. Вино обпекло її, як рідкий вогонь.

– Ого. Якщо ти й алкоголічка, то не дуже досвідчена, – сказав Шок, дивлячись, як кашляє Леся. – Отже, Олександро. Розслабся і слухай мене. Перше: з цього моменту ти називаєш мене Владом. Як хочеш – Владюсік, як хочеш – Владислав Томасович, мені по барабану. Це моє таємне ім'я, так мене називають тільки близькі мені люди. А ти тепер стаєш однією з найближчих мені – коли згодна на це, звісно ж. То як, домовилися?

Настя кивнула.

– Круто. Тепер про тебе. Компліментів робити не буду: те, що тебе вибрав сам Шоко, говорить про все. Партнер за танцем для мене – дуже близька людина. Танець – все моє життя, а партнер – то як максимум не менш ніж половина цього життя. Тепер ти – моя половина. У всіх значеннях, Олександро. У партнерів мають бути максимально близькі стосунки – інакше не буде того злиття душ і тіл, яке потрібно в нашій справі. Ти будеш жити у мене і спати зі мною в моєму ліжку. Ти будеш багато займатися зі мною сексом – і не просто сексом, а таким сексом, який допоможе тобі перетворитися з затюканої провінційної лапусі на справжню королеву. Ти маєш належати мені повністю – інакше у нас не буде того контакту, який мені потрібен. Я буду вивчати тебе, проникаючи тобі в тіло і в душу так глибоко, як тільки зможу. Якщо в тебе є хлопець, тобі доведеться кинути його: я не збираюся ділити тебе ні з ким. Я придумаю тобі нове ім'я, новий імідж, нову зачіску, новий стиль. Я буду ламати і нівечіти Лесю Мельниченко, аби виліпити з неї зірку, рівну мені. Це найсерйозніший вибір в твоєму житті, Олександро. Ти вибираєш абсолютно нове життя, нове народження. Колишньої Лесі вже ніколи не буде. Ти готова з нею розпрощатися?

Леся на всі очі гляділа на Шоко-Влада.

– Не поспішай. Я розумію: це питання – не з тих, на які можна відповісти відразу. Даю тобі час до вечора. О шостій ти повідомляєш мені своє рішення. Якщо ти згодна – ми одразу їдемо до моїх стилістів, які відправлять у небуття Лесю Мельниченко, створивши замість неї майбутню суперстар. Вона переселяється до мене та ми негайно приступаємо до вивчення один одного у всіх можливих аспектах, тілесних та духовних. Якщо не згодна ...

– Я згодна, – глухо сказала Леся.

Шоко помовчав. Потім усміхнувся своєю пронизливою посмішкою.

– Не хочеш подумати?

– Я... вже подумала.

– Твою мать, Олександро! – Шоко вдарив рукою по коліну. – Ти така ж херанута, як я. Звикай-звикай: я гімнюк і не збираюся вдавати, що це не так. Боїшся?

– Боюсь, – приречено кивнула Леся.

– Ха-ха-ха! Правильно відповідаєш!.. Я знаю двох дівчат, Олександро. Вони не схожі одна на одну, як я не схожий на Ціскарізде. Одну з них звуть Лесею, і вона зараз сидить переді мною. Це таке дуже-дуже вихована і закомплексована істота з довгою косою, яку ніколи не стригли і не фарбували, бо Леся – не якась там з цих, а зайнята серйозною справою, до того ж з пристойної сім'ї. А ось інша... Інша – охренєзно вродлива і чуттєва істота, що втілює в танці всю душу Всесвіту, всю силу і пристрасть жіночої суті. Як її звати, я поки не знаю. Друга проглядає крізь першу, скажімо так, відсотків на двадцять. Моє завдання – вишкребти оту Лесю нахєр, щоб вона не заважала другій розкритися на повну. Якщо ти не передумала – ми просто зараз поїдемо до моїх хлопців, щоб ті добули її з-під Лесиних комплексів. Востаннє питаю – згодна?

– Так, – одними губами сказала Леся і, щоб Шоко правильно зрозумів її, кивнула.

– Головою трусиш, наче коза... Наша Леся – няшне створіння, таке собі домашнє кошеня. Але цим світ не здивуєш... Погнали, Олександро. Нема чого тут стирчати – тільки час просирати. Ласкаво прошу на шлях розпусти!

Дорогою він говорив їй:

– Наша лапочка і пусєчка, між іншим, навіть не поцікавилася, на яких умовах я беру її на роботу. Люди називають це словом «лох». Умови такі: я беру її до себе, вчу танцювати, годую, одягаю, облизую, кохаю в усі дірки, і все це абсолютно безкоштовно. Прибутки від концертів розподіляються просто: тобі – чверть, мені – три чверті. Як тільки я побачу, що ти рівна мені – ділимо прибутки навпіл.

Настя слухала його, намагаючись уявити, що з нею зроблять стилісти Шоко. Вона так звикла до себе, що сама лише думка про зміни в зовнішності холодила її. 

Про головне вона намагалася не думати...

***

Стилісти, гарні й нахабні люди, швидкі, наче боліди, завертіли-закружляли її в шаленому вирі, що ним керував Шоко, як шаман:

– Оце чувирло, котре зараз розплачеться, бо мамуся не тримає її за руку, – ось воно танцює краще за мене! Мамою клянусь, сам не вірив! Так, перше, що нам треба зробити – прибрати нахєр оцю гімназисткочку, оцю лапочку з косою. Ти сама не уявляєш, Олександро, який демон в тобі сидить. Ти думаєш, що ти вся з себе отака – тепла й добренька, як бабусин пиріжок? Ні-і-і. Насправді ти сильна й жорстока, як сама пристрасть. А будь-яка жорстока пристрасть холодна. Це такий парадокс, ти його потім як-небудь збагнеш...