Наш гай тремтів, поїв вишневим зиском,
Блукало сонце між гілок невтомно.
Калина все хилилась непритомно
Під ягідно-червоним тиском.
Стікали піснями забуті обеліски,
Вночі палаючи фантомно.
Наш гай тремтів, поїв вишневим зиском,
Блукало сонце між гілок невтомно.
Гойдалась липа і співала тріском.
А вітер розважався безсоромно.
Верба проплакана вже спала томно
Над величезним новим обеліском…
Наш гай тремтів, поїв вишневим зиском.
Відредаговано: 12.09.2025