Вміст вмістовного: Вінегрет

Все почалося з того, що в 9:14 за Київським, суботнім часом, в загальній стрічці (доступно всім) на одній з популярних соціальних платформ, з'явився один пост – вельми неоднозначна фотографія, без підпису. Рівно 41 хвилину він залишався непоміченим. О 9:55 пішов рух з неоднозначних реакцій онлайн громадськості.

«Це взагалі про що?» – «Про правду життя!» – «Зовсім очманіли!» – «Та гидота рідкісна!» – «Все, що природно, те не бридко» – «А мені подобатися! І хоча з мистецтвом я не знайомий, але в цьому є, щось геніальне))». 

Резонансне фото, за пару годин, набрало 123 лайка різного емоційного відтінку, 17 репостів з перепостами і 54 коментаря.

За деякий час до цього.

Вихідний день, як було зазначено вище, дозволяв довше вилежатися в ліжку і тільки буркітливі звуки зголоднілого шлунка могли змусити Лукаша покинути її. Неспішно виконавши всі ранкові процедури, він логічно підійшов до одного з головних гаджеттів в квартирі; з напівпорожнього холодильника, він безальтернативно дістав застояний на його полицях вінегрет, неабияк побагровівший. Лукаш не зміг пригадати точну дату його нарізки, але не занадто прискіпливий ніс і зголоднілий під ранок шлунок дали своє добро. Чайник вже грів на плиті воду для розчинної кави. Зручно вмостившись на свій стілець біля вікна, він руками став здійснювати прості, але не благальні їх ритуальність рухи. Його права рука, озброївшись виделкою, стала нишпорити в скляній салатниці, нанизуючи на її хромовані вістря кубики вінегрету, відправляючи потім їх до рота; ліва, тримаючи в долоні смартфон, що підзаряджався від мережі, своїм великим пальцем чиркала по його екрану. Так само як і шлунок, мозок із задоволенням став поглинати в себе все те, що за десять з половиною годин (поки він був відсутній в онлайні), як на вокзалі очікування встигло зібратися в соціальній мережі. «Через набуті широко розповсюдженя месенджериі – як відзначають останні дослідження, – за останнє десятиліття рівень голосового спілкування впав», що зовсім не означає стагнацію розвитку самої мови, навіть навпаки.

Насамперед він відреагував на запит нічного прохача, поповнивши їм, без докладного вивчення його резюме, зростаючі ряди своїх друзів і френдів. Іноді, під настрій, він задавав собі питання – хто всі ці прохачі? Але доходячи до певного моменту, пасував перед його зайвою мудрістю. Десь інтуїтивно він розумів, що це могло довести його до міркувань про сенс життя (до чого він явно не був готовий) і можливе розчарування ним. Тому він умовляв себе не йти далі одним з тих цинічних правил, яке визнавало за наше все – кількість. Що б ці нетрі міркувань більше не дошкуляли його, він провів чітку лінію: «друзі» це реальні друзі і знайомі, а «френди» всі інші незнайомці; деякі з них, з часом, удостоювалися честі перейти на іншу сторону проведеного ним кордону.

Далі, скроля по екрану, із запропонованим ранжуванням соціальної стрічки, висвітилося повідомлення-спогад – двохвилине відео троллінгу, перепощене ним рівно рік тому. Тоді, крім нього, воно було відзначено ще 5 його друзям і 12 френдам. Він переглянув його ще раз, але на відміну від першого разу, рік тому, вже не знайшов його таким цікавим; тільки скупо посміхнувся. За спогадом намалювалось фото, старої і неабияк пошарпаної поделки з гуль, сумнівної художньої цінності, і підписом до нього: «мистецтво в маси, взяте із засіків, тобто комори» – так стверджував його власник. Ось так люди зносять сюди вже і старий мотлох, видно в будинку він вже не вміщається. Далі вискочила реклама «грандіозного розпродажу» взуття, яка привела його на сайт інтернет магазину. Понишпоривши по ньому і не знайшовши нічого, що виправдовувало очікування від рекламного заголовка (навіть з урахуванням знижок ціни були «грандіозно» високі), він повернувся назад в стрічку, де селфі однієї дівчини вже чекало його уваги. У модних окулярах, сексуально садячи за кермом дорогої машини, спокушала на лайки. Один з небайдужих до жіночої статі одружених друзів, лайкаючи сердечками, регулярно постачав інформаційну стрічку Лукаша, красунями. Як реакція на чоловічі інстинкти, в його голові промайнуло: «Ніче так. Я б її прокатав на своїй. Цікаво, як вона виглядає не відфільтрована?». Хто б міг припустити, що чарівне дзеркальце з казки, перестане бути ексклюзивом і з'явитися у кожного зареєстрованого користувача соцмережі.

За Селфі, виліз цілий фотоальбом із серії не оригінальних за композицією фоток. Одним з них, на якому жінка, яка на вигляд переступила бальзаківський вік, гордо красувалася на тлі природних пейзажів Карпат, було замінено старе фото її профілю. Всім своїм урочистим виглядом покорительки висот і пишнотілою фігурою, складки якої округлими ярусами видавалися через облягаючий одяг, вона кидала маніфест - дивіться ось де я й яка! Не винахідливий підпис до них так і говорила: «Ну як я вам!». На відміну від багатьох вона не ховалася за зрежисованими зображеннями і поставала на них як є, без поліпшень; але в Лукаша заговорив реакційний естет, який побачив в цьому якийсь несмак. Залишивши фотки без свого схвалення, він відписався від неї, але залишив в френдах.

Низку не вразивших фотографій, перервав пост зі словами: «Сьогодні продовжую думати над мудрими словами: « Дасть Бог, 3-е тисячоліття стане більш успішним для всього людства, яке за минулі 2, так і не змогло подужати виконання 10-ти його заповідей. Сподіваюся в наступному тисячолітті, людство, озброївшись когнітивними технологіями, все ж подужає ці заповіді і уникне падіння в прірву, куди воно так нестримно прагне». Лукаш перечитав його кілька разів, в спробі вникнуть в якщо не глибокий, то зрозумілий для нього сенс, але літаючи над тією самою «прірвою» слово «когнітивними» явно заважало зрозуміти його. За роз'ясненням він звернувся до Вікіпедії, збагатившись новим для себе поняттям, до недавно пізнанним таким же чином як практикується сучасним суспільством «ейджизм» і ставшим нині особливо модним «харасмент». «Для тих, хто планував почати нове життя з понеділка, що припадає на перше число місяця, повідомляю: 1 січня – понеділок» – такий ситуативний пост він розмістив на своїй сторінці, коли поцікавився про поняття «прокрастинація», так актуальною для нього і зледащій частини людського населення планети.