Футляр для скрипки

Шатро містянки

Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,
Що паводок світла схвильований в заводях сну
Ряхтить переливами спраги усіх безіменних,
Що в ній потонули не сягнувши її глибини.
Не знаючи свіжості ліній, що вторить мереживо
Весни розхвильоване, сполум'яніле плаття, що
В застібках сонце, сховалось, гаряче неначе поезія
Оспівала любов під жаданим твоїм шатром
Містянки.
І ти,
Оповита бузковою спрагою цвіту і леготом,
Наче площами світла, і площами тіней — весну
Все шукаєш в розмаренім місті свого поета,
Що матиме сонце і знатиме глибину.

13.05.2022

Володимир Каразуб

Подобається

#2079 в Різне
#516 в Поезія

У тексті є: любов, жінка, поезія

Відредаговано: 18.08.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись