Розділ 9. Критична помилка в системі

Територія «Золотого Колосу» перетворилася на ілюстрацію до футуристичного журналу. Між теплицями розставили білі намети, офіціанти розносили коктейлі кольору молодого листя, а гості — суміш агробаронів у дорогих костюмах та інвесторів із Кремнієвої долини — жваво обговорювали ціни на сою та нові алгоритми «Афіни».

Марія виглядала бездоганно. Її темно-синя сукня була втіленням геометричної гармонії: жодної зайвої складки, чіткі лінії плечей, ідеальний силует.

— Ти виглядаєш як золотий перетин у плоті, — прошепотів Максим, підводячи її до центральної сцени. — Мій дід не зводить з нас очей. Артем — теж.

— Моє серцебиття в нормі, — збрехала Марія, хоча відчувала, як пульс вибиває ритм, що значно перевищує безпечні показники. — Головне — дотримуватися графіка. Посмішка кожні три хвилини, візуальний контакт з тобою — 60% часу спілкування.

Артем з’явився нізвідки, тримаючи в руці келих шампанського. Його посмішка була занадто гострою для свята.

— Максиме, Маріє, чудовий вечір, чи не так? — він зробив витончений жест у бік сцени. — Через десять хвилин дід Сава оголосить про передачу прав управління. Але перед цим рада директорів підготувала невеликий сюрприз. Ми вирішили влаштувати «перевірку на міцність» для нашої головної пари холдингу. Невеличке бліц-опитування про ваше спільне життя на великому екрані.

Марія відчула, як холодок пробіг по спині. Це був той самий «непередбачуваний фактор». Вони готували відповіді на питання про «бібліотеку» та «сукуленти», але живий допит перед сотнею камер — це зовсім інший рівень ризику. — Не хвилюйся, — Артем наблизився до Марії, знизивши голос. — Це просто цифри. А ти ж їх так любиш.

Поки Максим і Марія готувалися до виходу на сцену, у будинку панувала інша атмосфера. Баба Галя, яка відчула, що Марія сьогодні виглядала занадто блідою, вирішила діяти.

— Бідна дитина, зовсім себе замучила тими цифрами, — бурмотіла вона, заходячи до кімнати Марії. — Треба їй моїх крапель на травах дати, а то ще зомліє перед тими інвесторами. 

Вона почала шукати аптечку в сумці Марії, яку та поспіхом залишила на ліжку. Перебираючи блокноти та планшет, баба Галя натрапила на цупкий конверт із печаткою юридичної фірми «Вектор».

— Що це за папери такі поважні? — вона примружила очі, витягаючи аркуш.

Зверху великими літерами було написано: «ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ: ІМІТАЦІЯ РОМАНТИЧНИХ ВІДНОСИН». Нижче йшов перелік пунктів: «Бонус за знайомство з родичами — 20%... Заборона на фізичний контакт поза публічними зонами... Термін дії — до моменту підписання протоколу ради директорів».

Руки баби Галі затремтіли. Аркуш паперу, який Марія мала знищити ще тиждень тому, але зберегла «для аналізу похибок», став смертним вироком для їхньої легенди.

На сцені спалахнули прожектори. Дід Сава з мікрофоном у руках уже стояв поруч із Максимом та Марією.

— Друзі! — гучно оголосив він. — Перш ніж ми підпишемо папери, я хочу, щоб ви побачили, що «Золотий Колос» стоїть на фундаменті справжнього кохання. Артеме, починай своє шоу!

Артем стояв біля пульта управління екраном, але його погляд був прикутий до входу в намет. Там з’явилася постать баби Галі. Вона не кричала, не плакала. Вона просто стояла, тримаючи в руках той самий аркуш, і дивилася на онука так, ніби він щойно зніс їхній родовий будинок під фундамент.

Артем перехопив її погляд і вмить усе зрозумів. На його обличчі з’явилася переможна гримаса.

— Маріє, Максиме, — голос Артема пролунав у динаміках на повну потужність. — Перше питання нашої вікторини... Яка ціна вашого «кохання» згідно з пунктом 4.2 вашого контракту?

Натовп завмер. Максим відчув, як Марія міцніше стиснула його руку, але цього разу це не було частиною плану. Це була справжня паніка.