11.

Тетяна після сьогоднішніх одкровень Люби і пережитих емоцій не могла заснути. Думки змінювали одна одну дуже швидко.

« Ні, Люба точно, щось вигадала. Чи може просто помилилась?»

Олег, не дивлячись на те, що переважно був в центрі уваги, завжди був досить таємничим. Про нього майже ніхто нічого не знав. Знали тільки те, що він сам захотів розповісти.

Про неї знали все. В якій школі навчалась. Де минуло її дитинство. Хто її батьки. І напевно тому Тетяна рідко коли ходила на вечірки, залишаючи за собою право вибору. Тому напевно хтось вважав її зверхньою і розбещеною. Але їй було все одно. Їй хотілося в зачинений простір власної душі, пускати тільки надійних людей.

Можливо, щоб не показати наскільки всередині вона вразлива. Як боїться болю і зради.

Напевно і Володимира вибрала по тим самим критеріям. Надійний, перевірений, болю не завдасть, бо вона нічого не відчуває до нього.

Зараз вона теж втікала, радше ховаючи власні почуття.

Тетяна підвелася з ліжка і походила по кімнаті. Подивилась у вікно. Світло на будівлі освітлювало невелику територію навколо, далі була суцільна пітьма.

І скільки часу вона буде ховатися сама від себе? Щоб у жодному разі не відчути біль і поразку. Вона важко зітхнула. Потім подивилась на власні речі. Голоси лунали здалеку досить тихо, але чомусь зараз їй закортіло спуститися вниз.

Її охопило якесь дивне передчуття, схоже на азарт. Коли тебе охоплює дивна хвиля і ти вже не можеш їй опиратися. Тетяна вирішила не пасти задніх хоча б сьогодні.

Познайомитись з присутніми лікарями, відчути цю атмосферу спілкування з однодумцями. Хоча вона ніколи б не поступилася власними переконаннями, але їй стало цікаво. Чим дихають різні світила медицини?

Одягнула маленьку чорну сукню, щоб довго не шукати. Волосся залишила розпущеним. Трохи нафарбувалась і вийшла з кімнати.

В коридорі було тихо, але десь здалеку доносились голоси. Тетяна повільно вирушила туди, з кожним кроком відчуваючи все більшу впевненість.

Коли вона зайшла всередину, всі на секунду замовкли, а потім продовжили гомоніти.

Зала була дуже гарна з великою люстрою посередині, яка зараз виблискувала від світла, засліплюючи очі. Від того, щоб різко розвернутися і вийти з зали її врятував чорнявий чоловік, який стояв поруч з Олегом і ще одним чоловіком.

 - Господи, Васильєва невже це ти? – промовив він, підходячи ближче. – Зовсім не змінилась.

Тетяна ніяк не могла його згадати. Олег підійшов за ним.

 - Федір, якщо ти ще трохи потримаєш інтригу, з Васильєвою станеться приступ паніки!

Вона перевела погляд на Олега, потім на чоловіка, якого він назвав Федором

« Невже це Федір Сазонов?» - Тетяна придивилась пильніше. Відпустив бороду, схуд і виглядає зовсім інакше, ніж у студентські роки. Тільки, як і раніше нижче Олега на цілу голову. Вона чула, що він пішов працювати в якусь фармацевтичну компанію і домігся не абияких висот.

 - Добрий вечір. Не впізнала зовсім. Ти змінився!

 - А ти як тут опинилась?

 - Я тут замість Юлі Гусевої. Вона не змогла. Її чоловік, Ігор в аварію потрапив. Зима оперував його.

 - Так він справжній чарівник. – і Федір вхопивши, Тетяну під руку с однієї сторони, а Олега з іншої, повів їх в глиб зали.

 - Та ось хочу перетягнути Олега до себе в компанію, а він опирається зі всієї сили. Каже хоче рятувати життя і все . Скажи в мене є шанс?

Тетяна швидко поглянула на Олега, але по виразу його обличчя не можна було зрозуміти , про що він думає.

 - Мені здається шанс є завжди. Трохи наполегливості і він здасться.

Ці вечірні посиденьки були зараз схожі на міні банкет.

 - Це наша компанія все це організувала для лікарів, але я радий, що і ти тут. Ти ж не приходиш на зустрічі випускників? Чого?

Чоловіки уважно на неї дивились, чекаючи на її відповідь. Тетяна виразно подивилась на Олега і відвернулась в інший бік, не відповідаючи.

 - Розумієш Федір, Тетяна і досі ображається на мене за той невинний жарт з рослиною, яка застосовується в гомеопатичній медицині, уявляєш?

 - Та невже? – Федір зіграв щире здивування, хоча напевно все прекрасно пам’ятав. – Здається Фітолякою?

Олег стримано кивнув.

Тетяна відчула, як всередині неї все починає закипати від злості.

« Зовсім невинний!! Він ще нагадує» - подумала Тетяна, зі всієї сили роблячи байдужий вигляд і вже подумки придумуючи план помсти.

« Переїхати не вдалося, значить буде час повеселитись!»

Тетяна дуже гарно посміхнулась їм обом.

 - Це вже давно в минулому!

 - Та невже. Мені казала пробачати, а сама аж закипає від злості.

Вони якось швидко опинились один навпроти другого. Федір з посмішкою спостерігав за ними.

 - Скільки запалу, пристрасті і через стільки років.