1.

                                                                               Якщо я на мить повірю у

                                                                              власні сумніви, я ніколи цього

                                                                              не зроблю.

 - Що це з тобою? – Кирило з подивом зазирав в очі, уважно роздивляючись його обличчя.

Олег Зима -  успішний хірург, сидів в ресторані з другом дитинства. Він знав про що питає Кирило, але не знав, що відповісти? Останнім часом він вдало уникав дружніх зустрічей, але не цього разу.

Коли Кирило задав очікуване питання, Олег міг збрехати, але не хотів і тому відповів правду.

 - Вже шість місяців приблизно. Нічого не допомагає.

 - Але ж ти лікар?!

Олег зло подивився на друга. Його бісило це запитання, але він все ж спромігся відповісти спокійно.

 - Лікарі різні бувають. Я хірург. Рятую життя. Роблю операції і все таке. Пам’ятаєш?

 - Так вилікуй себе? – ще одно запитання, яке невимовно бісило і Олег вже на мить подумав, що не зможе стримати себе, але дивлячись в щире обличчя друга, все ж спокійно відповів, стискуючи долоні до болю.

 - Не можу. Я звик оперувати, а тут щось незвичне.

 - К дерматологу ходив?

 - Та де я тільки не був.

Олег знав, що на його обличчі був червоний висип, який ніяк не хотів проходити. Це була не алергія. Не демодекс. З підліткового віку він вже давно вийшов.

Кирило обережно промовив, не відводячи погляд:

 - Моя сестра гомеопатією лікується. Дуже гарний метод лікування.

 - Гомеопатією?! – з подивом повторив Олег, згадуючи Таньку Васильєву.

Вони разом вчилися в Медичному Університеті. Таня з родини лікарів гомеопатів, була ярою прихильницею цього методу лікування. Він завжди відкрито над нею насміхався, вважаючи його повною нісенітницею.

Це він якось прозвав її фітолякою, він знав, що це отруйна рослина, але не знав, що це прізвисько так міцно причепиться до неї.

З того дня зникла Таня Васильєва і з’явилась Фітоляка. Таня ніколи не з’являлась на зустрічах випускників і не спілкувалась з одногрупниками. Принаймні з тими, хто підтримував стосунки з самим Олегом.

Кирило знав про це все.

 - Ти що знущаєшся?

 -  Навіть і не думав. Тетяна Васильєва дуже гарний лікар гомеопат. Можна навіть сказати найкращий. Запишись на прийом.

 -  Та вона і розмовляти не захоче зі мною, не те, що лікувати.

 -  Ну не знаю. Прийом досить дорогий. Невже вона відмовить пацієнту? Результати можуть приголомшити навіть тебе.

Олег серйозно замислився, бо був на межі відчаю. Його знань, як виявилось було не достатньо.

Він відчував, що знаходиться на порозі змін, але яких поки що не розумів?

Так Тетяна його ненавиділа раніше, але і він її терпіти не міг. Минуло вже багато часу, вони змінилися і можливо вона трохи змінила своє відношення до нього.

Тим паче, зараз йому потрібна її допомога.