part 12

*Марк*

Сьогодні зранку, як на зло, зламався байк. Через це я запізнився до колледжу на п'ятнадцять хвилин. Під суровим поглядом викладача я сів біля Каті. Пара прошла спокійно. Під кінець я написав Коваленко записку з нагадуванням про проєкт. Вона погодилась доробити його в неї без жодних зайвих слів. Після коледжу я поїхав у спортивний зал. Рівно о шостій вже був у Каті. Вона була так просто одягнена. Шорти та оверсайз футболка з зображенням ведмедика. Мило. Проєкт ми робили дуже весело. То билися подушками, то грали у наздоганялки.... я загнав її у глухий кут і почав лоскотати.... В неї така чудова посмішка... Чому вона так мало посміхається?.... Через дві години ми доробили проєкт і я пішов додому де на мене чекав тато.

-Привіт - сказав я і пройшов на кухню.

-Привіт, синку. Як ти?

-Чудово - сухо відповів я

-Як справи в колледжі?

Таке відчуття, що йому на це не байдуже.

-Не вдавай з себе люблячого татка. - не витримав я. - Я подумав над твоїми словами. Я згоден допомогти.

-Дякую, Марк. Ти дуже допоміг мені. - Почав обіймати мене тато.

-Коли я зможу побачити свою "наречену"?

-Завтра в її батька день народження. Нас запросили. Ми з ним домовилися, що там ми скажемо всім про ваше весілля. Воно відбудеться 15 жовтня. Через 15 днів.

-Добре. Я тебе зрозумів. Вибач, але я дуже втомився сьогодні.

-Так. Бувай, синку.

-Па.

Моє весілля через 15 днів.... Не вірю в це.... Я мріяв одружитися десь років в 25, не меньше. Цікаво, хто вона....

З такими думками я заснув.