part 9

Неділя 10 ранку

*Катя*

Прокинулась я від того, що хтось стукав у двері.

-Яка людина потурбувала мій сон?! - промовляю я і відкриваю двері. Бачу там маму і тата. Точно! Ми ж домовлялись, що вони сьогодні зранку до мене прийдуть.....

-Привітики, Катруся! - весело промовив тато.

-Привіт, мої любі! Проходьте)

-А ти так і не змінилась.... Якби ми не прийшли, ти б до дванадцятої спала. - сказала з усмішкою, мама.

-Тааак. Ви йдіть на кухню, а я зараз переодягнуся і спущуся до вас - сказала я і побігла до себе.

Швиденько почистила зуби, переодягнулась у свій улюблений спортивний костюм і побігла до батьків. Заходжу і бачу, як мама готує омлет, а тато дивиться телевізор. Так само як і в дитинстві.....

-Матусю, не варто було. Я б сама зараз щось приготувала.

-Заспокойся і дістань тарілки. - сказала сурово мама.

За 10 хвилин ми вже сиділи за круглим столом і насолоджувалися сніданком.

-Ви, здається, про щось зі мною хотіли поговорити? - запитую я у батьків.

-Так. Ледве не забули. Доню, тільки не відмовляйся одразу. - промовив тато і мені одразу стало не по собі.

-Що сталося?

-Справа в тому, що у нас проблеми з бізнесом. Щоб ми його не втратили, нам потрібна допомога. І нашим рятівником виявився бізнесмен з Канади. Але в нього є одна умова..... Ти повинна фіктивно одружитись з його сином. - сказав тато.

-Що? Це жарт якийсь? Де камери? - не повірила я своїм вухам.

-Доню, це не жарт. Подумай, будь ласка, це всього на п'ять місяців. Потім ви розлучитесь. - намагалась заспокоїти мене мама.

-Ні! Ви що? Мені тільки 18! Який шлюб?! - почала кричати я.

-Катю, заспокойся. - заспокоювали мене батьки. - Розумієш, якщо ти цього не зробиш, то ми залишимось без грошей. Подумай про це, будь ласка. В тебе є два дні. - промовили вони і пішли.

Я швидко подзвонила дівчатам і вже за п'ять хвилин вони були у мене вдома.

-Що трапилось? Розповідай - з занепокоїнням запитала Настя

-Мої батьки хочуть видати мене заміж за не знайомого мені хлопця. - зі сльозами на очах промовила я.

-Що? - одночасно запитали дівчата.

Я почала їм розповідати все з самого початку.

-Капець...... - не могла відійти від шоку Аня.

-Я не знаю, що мені робити. Дівчата, як все складно..... - сказала я.

-Не знаю, але це ж заради батьків і всього на 5 місяців..... а потім ви розійдетесь, як в морі кораблі. Будете жити під одним дахом, як незнайомці, а на публіці вдавати з себе закоханих..... і до того ж,  можливо він красивий.... - промовила Настя.

-Настя, який красивий? Ти себе чуєш? Тут, взагалі то, руйнується її життя! - вигукнула Аня.

-Дівчата, заспокойтесь. Настя права. А якщо це все допоможе мені забути ту ситуацію?

-Не знаю, дівчата. Мені це все не подобається...... - сказала Анька.

-Катруся, останнє слово за тобою, але пам'ятай, що я завжди на твоєму боці. - підморгнула мені Настя.

-Я подумаю. Тим паче, у мене є цілих два дні. - сумно відповіла я.

-Годі поганих думок. Давайте, як в старі часи, серіал подивимось? -  запропонувала Аня.

І ми всі дружно пішли у залу. Вечір ми провели дуже весело. Кидались подушками, дивились серіали, їли попкорн.... Дівчата пішли додому близько 20-ї. 

Я все прибрала, сходила в душ і лягла спати. Завтра в колледж....