29

Стара королівська бібліотека. Тут покоїлися сотні рукописів ще  незапам’ятних часів. Жамена не раз просиджувала тут годинами аби знайти щось і вичитати. Бо все було так занедбано, що аж сумом побирало. Так, старий Самсім, бібліотекар давно тут опустив руки. А з королівської родини тут бувала лише одна вона – Жамена. Тож і не дивно, що все так слабенько. Ну не любив король Фріцек читати. А його син і поготів. Тож і нічого дивного.

Зате тепер Жамена могла насолоджуватися цією мертвою тишею скільки завгодно. Адже, вона тут не просто так, тут вона має завдання. Тож вони разом з Клодетою будуть шукати всі старі рукописи, в котрий є бодай якась згадка про моркумів.

– Ваша світлосте, чого ви взялися за їй допомагати. – спитала Клодета принцесу. – Кому треба, хай би сам і шукав собі.

– А ти зла. – усміхнулася Жамена.

– Ні. Але це не справедливо! Вони забрали наше королівство, накликали на всіх цю біду а ми їм повинні допомогти позбутися. Де правда!

– Королівство ж не наше а короля. А моркуми дошкуляли нам давно. Хіба ти забула? Просто всім на це було байдуже. Чи може ти забула про минулорічні їхні появи. Тому це стосується всіх нас. Так, вони прийшли. І можуть піти. Бо це не їхнє. А ми залишимося тоді самі.

– Тоді повернеться законний король.

– Король накивав п’ятами ще до їхнього приходу люба Клодето. І не тому, що оберігає королівську владу. А тому, що налякався. А про нашого непутящого брата і говорити не будемо. Отож моя люба, продовжуй в тому ж дусі. У тебе гарно виходить лише не спіши. Аби не пропустити щось важливе.

І вони обидві взяли до рук нові рукописи аби їх перечитати. І знову з глибоким розчаруванням того, що нічого не знайшли, повернути на місце.

Раптом Клодета ойкнула. Вона підсунула Жамені старий рукопис, в якому йшлося про крилатих потвор з далекого королівства Квадродонія, які багато років тому напускали жах на всю округу міста Бартон. Згідно записів, місцевий граф навіть збирав війська проти напасті. Але все марно. Лише після довгих і важких місяців зими вони кудись зникли.

В іншому записі говорилося, що подібний випадок стався на півдні країни. Але тоді на допомогу прийшла природа. Почалися сильні дощі. І паскудні створіння зникли.

А от і ще один запис. В ньому йде мова про доволі ближчий час. А саме про перший рік правління батька Жамени, Фріцека. Саме тоді появилися вони знову. І спалювали маленькі поселення. І хто знає чим би все закінчилося якби не старий маг Вашек. Він зумів приготувати якесь вариво, котре вони розливали повсюдно де лише могли це віднаджувало потвор.

– Отже, вариво! – сказала Жамена. – Ідея так собі. Шукаймо ще. Десь же має бути щось більш дієвіше. І заодно більше інформації про них.

Нарешті, після довгих і важких пошуків вони таки знайшли стару книгу, в котрій було сказано про моркумів.

– «Це діялося дуже давно» – почала читати в голос Клодетта.