14

Назад загін повернувся аж наступного дня. Вони вели цілого центера. Лісовий дід-чаклун йшов поруч з Монтаном і про щось з ним говорив. Вигляд він мав такий собі. Невисокого росту, широкоплечий, людиноподібне лице, лише дуже зморшкувате і волохате, довгі міцні руки з довгими пальцями які закінчувалися гачкуватими кігтями, широкий плоский ніс маленькі повністю сірі очі і великий рот.

Звістка про це застала Анітана в шатрі.

– Нарешті! – з радістю сказав король. – Мій син! Мій!

Він був невимовно гордий за юного Монтана.

– Це Лаомарокон. – вказав на центера Монтан. – Він буде з нами. Надіюся, ти не проти?

– Ну, якщо він буде корисним. – усміхнувся Анітан.

– Ще й як. Його сила просто надзвичайна. Лаомарокон може змусити воїнів всередині міста відкрити браму, навіть попри їхню волю. Він може контролювати її. Хіба не диво?

– Та це прекрасно! Як ти його зумів зробити нашим другом?

– Байдуже як. Головне результат!

Справді, головне результат. І він є. Тепер Антіан має не просто військо. Він тепер має справжню силу! Тепер можна було рушати на Ктіфор. Але щось наче не пускало короля віддати наказ.

– Це добре. це дуже добре! – сказав Антіан. – Але ми підемо в степ.

– Чому не на Ктіфор? Зараз його буде легко взяти! Король старий, сили слабкі, ніхто не готовий.

– Так, ти завжди, правий Харунасе. Але великий каган харасунів Оран прислав до нас вчора послів. І треба його відвідати.

– Він тобі клявся вже у вірності. – спитав Монтан.

– Майже.

Монтан підійшов до Харунаса і спитав:

– Що тут відбулося вчора? Бо я не зрозумів такого повороту.

– Вчора тут були посланці від кагана Орана – Норгон і Крюкрайтан. Вони привезли з собою багато подарунків. І запросили короля до себе.

– В яку честь? – спитав Лекон. – Адже, для цього має бути поважна причина.

– Звісно, вони хочуть приєднатися до нас. Грабувати всі люблять. А для них це взагалі спосіб життя.

Монтан не був радий такому. Але мовчав. Мусив мовчати. Він же як не як лише принц. Тож доведеться тримати своє бачення при собі. Принаймні поки що.

Тож він просто пішов до свого намету і там вклався спати.