10

Нарешті вони проминули важкий перевал. Хмур не брехав. Ця істота хоч і мало що мала людського але думати, бодай трохи, таки могла. І оцінювати ситуацію теж. Тож проходити довелося майже весь день.

Потім вони йшли між двома горами. Аж поки не вийшли на широку галявину. Звідти вже було видно долину. Треба було лише спуститися в низ. Але це вже не було так страшно. Найгірше уже позаду.

– Отже, нині заночуємо тут! – скомандував Антіан. – А завтра рушимо далі. Лаконе, спитай Хмура, що то за тіні ми бачили поки їхали в долині між горами?

– Це драко. Маленькі дракони. Вони не більші за коня. Але можуть літати. І навіть плюватися вогнем. Але це рідко. Хмур казав, що вони, тобто полукровки, навіть полювали на цих істот заради м'яса. Може і нам варто спробувати?

– В жодному разі. Їжі у нас вистачає.

– А от приручити було б добре. Хай навіть такі як кінь, вони б нам пригодилися. – додав Монтан. – Маючи бодай кілька таких істот, ми могли б мати перевагу в бою. Хто знає, хто там живе в долині.

– Слушно! – додав Харунас. – Краще мати їх в якості обозу. А чи нема тут справжніх драконів?

– Іди, розпитай! – наказав Антіан – І візьми з собою Монтана. Якщо порозуміється з ними, то отримає їх як особисту гвардію.

– Мудро. – сказав Харунас, коли ті відійшли подалі. – Не можна весь час покладатися на Лекона.

– Ти надто недовіряєш йому. Чому? – спитав Антіан.

– Бо він ще той пройдисвіт. Гультяй і розбійник. Він можливо і не має поганого наміру. Але уяви в будувати стратегій і планів не має точно. Він лише те й робив, що прогулював свої гроші вечорами. Тому я і боюся.

Антіан не відповів нічого. А що тут скажеш. Харунас правий. І нема ради. Але й Лекона жаль. Він же такий наївний. І такий амбітний. Хлопець готовий йти у вогонь і воду аби лише отримати вигідний статус біля короля. А те, що він такий вітряний, ну то це не найгірше. З часом зміниться. А там, після повернення, можливо Антіан одружить його зі своєю дочкою – Атасою. А Харунаса з Інтерією. От і все.

Але це буде колись пізніше. А зараз треба відпочити аби набратися сил. Бо завтра їх чекає новий день. І нові перепони.