34

Першими в атаку пішли найманці Віквіліна. Вони безуспішно намагалися продертися крізь заболочений рів до стін міста. Тільки погрузли в болоті навіть не дійшовши до пункту призначення.

– Не надто вдалий початок – усміхнувся Стравас – Я чекав більшого.

Але вже наступної миті мусив ховати язик за зуби і ховатися. Темна хмара закрила все місто собою. Це був дракон. Тварюка виригнула полум’я зі свого рота просто на рів. Так, що за лічені хвилини він осушений. А вогонь обпалив стіну.

– Приємного мало – бурчав Краум – Ховайте голови аби їх вам не підсмажило.

Почався новий штурм. Але цього разу в атаку пішли хорами. Це породження темряви було досить таки настирливим. Вони бачачи смерть своїх «товаришів» ставали ще лютішими. І ще сильніше рвалися в бій.

– Ось в чому різниця між ними і нами – сказав Матас – Ми не позбавленні думання.

Знову налетів дракон. Тепер він виригав свій вогонь просто на стіни. Полум’я підіймалося аж у височінь, спалюючи все до чого дотягувалося.

Дракон «щедро поливав» вогнем дахи, зроблені для захисту від нього. Так, що в середині дихати не було вже чим. А подекуди і обпікав тих, хто знаходився ближче. Треба було якось вгомонити тварюку. І єдиним виходом був постріл списом долі. Добре що хоч списі було багато. Але була одна проблема. Треба було відкрити дах аби зробити сам постріл.

Стравас сам побіг до катапульти. Він наказав розкрити дах. А сам з кількома воїнами вклав спис в потрібну позицію. Перший постріл був мимо. Правда спис, який полетів вдарив в шатро де знаходилися Віквілін і Храст Малош. Можливо навіть когось із них зачепив.

Але дракон і далі маячив над головами. Треба було зробити ще одну спробу. І вона була більш вдала. Спи попав в стегно тварюці. Від болю це непорозуміння природи стало ще більше сипати вогнем по стінах наносячи непоправної шкоди. І третій пуск так само не дав бажаного результату. Хоча і попав драконові в око.

Однак, воїни не встигли закрити засуви аби сховатися. Тож наступної миті лютий вогонь спалив всіх, хто стояв коло машини. Втому числі і Страваса і Шорміра. Це була важка втрата для всіх в місті. Але зупинятися не можна.

Тепер за машину взялися Матас і Дербер, які підоспіли на поміч. Тепер ці два мали зробити найголовнішу справу. Інакше вони всі пропадуть. Але не все так просто. Дракон розлючений і не давав навіть шансу розкрити дах. А між іншим хорами вже дерлися на стіни.

Нарешті з’явився момент і Матас з Дербером влучно ним скористалися. Вони швиденько навели ціль і випустили спис просто в пузо літаючій потворі, коли та розвернулася у повітрі аби знову поливати вогнем місто. На якусь мить дракон ніби застиг на місці. В цей час вони швиденько вставили другий спис і випустили повторно. Другий спис досягнув свого. Він пробив грудинку. І величезна туша з крилами почала падати. Але в останню мить дракон ще встиг випустити один раз свій пекельний подих просто туди не стояли Матас з Дербером.

Почувся крик, гамір, якесь шипіння. То видавав останні звуки помираючий дракон. А на місці метальної машини стояла обгоріла купка дров і лежало два обгорілі скелети.

Краум глянув зі стіни на війська ворога і не зміг зрозуміти що діється. Вони билися між собою. Всі ті, хто ще вчора були союзниками знищували один одного мов давні вороги. Сталося дивне замішання. Нарешті місто було спасенним.