29

А тим часом навколо Ортеану почали згущуватися хмари…

Вже розвідники донесли, що бачили передові загони. Це означало, що спокійно жити всім залишилося буквально добу, максимум дві.

Скнези, місцеві магнати, перейшли на бік сили, що на їхню думку буде панувати на землях наступні століття і ери. Багато таких було «добропорядних виродків». Багато. Але не це лякало захисників міста.

Питанням номер один було – чи втримаються конструкції, які вони спорудили проти драконячого вогню. Як не крути ата  потвора літає. І може підсмажувати з самого верху. А це може в свою чергу мати ну вкрай поганий наслідок для цілого ланцюга оборони. Тому Краум ще раз і ще раз сам ходив всюди і перевіряв міцність.

Аж пізно у вечері всі вожді зібралися на раду. Тепер вони стояли всі лицем до лиця перед обличчям кінця. Матас, Дербер, Краум, Кракс (великий воєвода фасуреїв), Шахні-Ого, Столум, Шормір і Стварас. Всі вони сиділи мовчки за столом. Кожен обдумував, що має сказати. Бо можливо це буде останній для них час темноти.

Старці, на чолі з Дербером, поглинуті були осмисленням своєї реальності, так як вони це робити завжди. Шахні-Ого зібрав усіх магів, яких лише міг. І тепер обдумував, що і як вони мають робити.

Старий Стварас, воєвода Краума,перебирав в думках скількох драконів за своє життя він бачив. І кільком відрубав голову. Кракса поглинали думки про вільні степи. Він птахом летів туди думками. Там, де його дім. Де він провів усе своє життя. І спогади напливали перед очима.

Матас був поглинутий роздумами. Він виходив з тіла аби побачити духом, чи ті двоє дісталися палаці чи ні. І впевнившись що все гаразд повертався назад до кімнати. Він чув дуки кожного з присутніх, так як був великим вчителем і майстром.

І у кожного був свій камінь в мішку спогадів, котрий ятрив його. Той камінь, який іноді піднімається на поверхню спогадів і змушує пам'ять боліти. Той камінь, який мучить десь глибоко в середині. Камінь, який стримує. Але кожен сьогодні мав з цим каменем розпрощатися назавжди.

І зробити це було найкраще тут, в цій тиші. В цій кімнаті, серед своїх. Для того аби перш за все перемогти себе. Бо контроль над собою – це найбільша перемога. І саме зараз це найперше і найнеобхідніше для кожного.

– Ну що я можу сказати – почав Шахні-Ого, своїм тихим хриплим голосом – Друзі мої! Завтра ми зустрінемося лице в лице з Безоднею і слугами Морока. Важливо, не впадати в паніку. Нехай потворність дракона вас не лякає. Бо і він має свої слабинки. І причому їх кілька. Тому пам’ятайте – що немає ніякої сили, яка би не мала своєї слабкості. Головне стояти впевнено на своєму.

– Ми маємо кілька списів долі аби вбити чудовисько – відповів Стравас.