21

Антіан відлежувався в ліжку. Вони ще вчора прибули в Пустельні Береги. І нарешті могли трошки відпочити. Після такої прогулянки пасує і відпочити. Хлопець потягнувся в ліжку і планував ще поспати.

Але тут раптом двері відчинилися і на порозі з’явився Дербер. Він, як завжди, був в русі. І цього разу теж видно спати більше не буде як.

– Відпочив? – було першим його питанням.

– Ну не так щоб дуже. Але можна рухатися далі.

Вони мовчки вийшли на двір. Там уже стояли осідлані коні. Довкола було купа народу. Це з’їхалися вожді фасуреїв – сімдесят сім чоловік. Також прибули деякі з вождів з Союзу Десяти племен. Ці здавалися Антіанові більш знайомішими. Окремо стояли кілька вершнів. Це були капітани лучників, які втекли з Ореану і привели сюди своїх людей. Антіан дивився на все це і не знав, що йому сказати.

Всі вже знали недавню новину – Вентейноський правитель об’єднався з Сантарісом. А це означало лише одне – їхня ціль Пустельні Береги. Тому йому слід швидко вирушати в Східний Міраж і об’єднатися там з Кретоноєю.

Антіан за останні кілька тижнів людського життя був просто кажучи весь час на ногах. Хлопець вже й забув, що таке спокій. Але тут рух був особливий. І треба було діяти швидко.

Кінь уже стояв готовий. Зараз вони вирушають східним берегом. А тим часом Матас сам іде до Брандоміра в Семицарство. Ситуація цього разу була критична.

Крім того, прийшла звістка, що північні царства впали. Зло з Диких гір спустилося і знищує Кумру і Авіліон. А землями Кардосу шастають Омуси.

– Перспектива у нас безрадісна – сказав Антіан Дерберові, кли вони вже були в дорозі – Якщо Брандомір нас не підтримає, то …

– Брандомір не пуп землі – відповів старий маг – Крім того, страх перед Сантарісом зм’якшить його амбіції. Хоча…

Він не був впевнений в своїх словах. І вони обидва це розуміли. Бо Брандомір ніяк не хотів виступати проти Сантаріса. І в нього на це були свої причини. Згідно зі старий переданням: правитель, який об’єднає свої сили з силами царів Каліосто – поляже на полі бую. А він цього ну ніяк не хотів. Тому і не надав ніякої допомоги Алламані. Бо вважав, що втягне його в смертельну війну. І цей смертельний страх змушував його і тепер, перед лицем катастрофи, відмовлятися від будь-якого союзу.

І лише Матас міг поконати його в протилежному. Бо два з семи артефактів були в руках союзників. Але й так само два були в Сантаріса. Однак, він ними не міг користуватися в повну силу. І це було ясно як день. Інакше, він би вже давно знайшов третій, котрий був так близько від нього. Тому треба було зробити так, аби сили принцеси знайшли меч правосуддя, котрий знаходився в Глеасі, що на краю Гномолундії. Хто би міг подумати, що в тому селищі захований артефакт. Однак, він там був. І зараз головне завдання полягало в тому – як його звідти дістати! І головне, аби Сантаріс не здогадався.

Справа в тому, що книга знань без корони мудрості працювала так собі. І лише в поєднанні вони давали бажаний ефект. А от де корона не знав ніхто.