17

Істота зробила крок назустріч і змінила колір шкіри на більш біліший. Вона пильно оглянула обох прибулих. А тоді сказала:

– Знаю і чого ви прийшли. І що з якими думками ви зараз. Все знаю – і вона зробила довгу паузу, а тоді додала – Але не все так просто. Справа в тому, що перстень не лише може допомогти вам. Він нероздільно зв’язаний з Кроконом, страшним чудовиськом, котре живе в водах віддалік острова. І якщо силу персня буде порушено, то Крокон звільниться з чар, котрі утримують його зараз на самому дні у холодних снах. Але якщо він відчує, що сила персня зменшилася – то одразу вивільниться. А це буде означати лише одне – смерть.

Крокон несе смерть і розруху. Це породження глибокої безодні. І це породження може знищувати не лише у воді. Він здатний знищити все довкола. Аж до самих Диких земель. Він перетворить всі ваші квітучі сади в одну руїну. Ось чому ми оберігаємо цей перстень.

Багато хто бажав заволодіти ним. Але як тільки хтось торкнеться рукою персня – Крокон прокинеться. Він відразу відчуває.

І найголовнішого я вам не сказала. Річ у тому, що той, хто одягне на палець цей перстень але не буде мати на те сили – той стане жертвою Крокона. Чудовисько його поглине. Ось така правда про перстень. Перстень і Крокон нероздільно пов’язані.

– Нічого так собі – зітхнула принцеса – А з іншого боку, якщо ми не зможемо перемогти Сантаріса, то і ваш Крокон нам не буде страшний.

– Для цього треба одягнути перстень. Але контролювати його силу без інших шести артефактів це зробити не можливо. І ви це мали би знати коли збиралися сюди. Наразі у вас лише один скіпетр. І той в хлопчака. А решта? – істота дивилася своїми світло-сірими очима просто в очі принцеси – Ви знищите все! Абсолютно все. І нас теж. Сподіваюся, ви розумієте це.

Принцеса кивнула головою. Вона уявлення не мала що робити далі, у вадку якщо Лісові друзі зараз дадуть їй перстень. На якусь мить страх охопив її. Але дівчина швидко опанувала себе.

– Я обіцяю, що якщо ви довірите мені перстень, то я буду робити все в моїх силах.

– Добре ти кажеш принцесо – мовила істота – Але цього мало.

Кретоноя здивовано поглянула на свою співрозмовницю. Чого ще вони хочуть? Що ще може бути? Яка ще має бути перепона?

– Одягнувши перстень ти станеш наступною королевою Лісових Друзів – продовжила істота – І станеш такою як і ми. Ти готова? Чи хтось з вас, людей, взагалі готовий на це? Пожертвувати собою заради порятунку?

Так, питання було дуже безрадісним. Бо й справді, хто готовий перетворитися на отаку наполовину прозору істоту і стати на вічно королевою Лісових друзів на острові. Це було не легке питання. Бо на словах говорити одне – а на ділі це інше. І принцеса це як ніхто інший розуміла.

– Добре. я згідна – раптом наче вихопилося з уст в Кретоної – Чому бути, від того не втекти. Я прийму все, що прийдеться. Аби лише…

– Аби лише отримати перстень – перервала істота – Які ж ви люди не розумні. Спочатку берете і добиваєтеся а любу ціну. А потім… А що потім!? А потім намагаєтеся втекти від наслідків. Що ж… Тоді ви втікаєте, ховаєтесь і вже не такі гойні аби прийняти те, про що самі просили. Ви, люди, настільки засліплені своїми війнами, що продаєтеся Мороку заради хвилинної слави правителя всіх земель. Ви навіть не уявляєте, що творите. А тоді просите про допомогу в нас, тих, кого ви колись давно вигнали з своїх земель.

Істота замовкла. Вона дивилася на принцесу, пильно її вивчала своїми світло-сірими очима. А тоді відступила крок назад і сказала:

– Ходімо.