Метання та пошуки

Пауза затягнулася, тишу кімнати порушував лиш цокання годинника цок, цок,цок - дев’ять разів відрахував він.

Наче сотня молоточків стукала йому у тім’я . Такий головний біль був для нього у новинку і це дуже насторожило, йому снився дивний сон, в ньому була та жінка Алаїн та ті нахабні діти і

• зачекайте, -подумав він, - чому я не у ліжку, і як взагалі сталось, що я проспав до ранку на підлозі, - останнім про що він пам’ятав, випита склянка його улюбленого напою, далі провал. 

Брегадор, який звик все завжди тримати під контролем, зараз був розгублений, як дитина, і це дратувало неймовірно.

Таки варто згадати, що було до, Айріх принесла йому його напій, налила у склянку… негідниця хотіла мене позбутися, але для чого.

Швидко глянувши на себе в дзеркало та змінивши сорочку, він вилетів з кімнати.

Годинник в коридорі показував 10 хвилин на десяту, і Брегадор згадав, що має бути в цей час вже у відділку, але ж треба було відшукати Айріх, трясця, як він міг так довго спати, навіть під снодійним. Найбільше за все він ненавидів тих, хто запізнюється, і в цей раз він не міг бути тим, кого так люто не поважає, тож Брегадор вирішив поїхати у відділок та з Айріх розібратися потім.

З поганим, дуже поганим передчуттям він увійшов у відділок поліції.

• Як це їх немає, хто дозволив?

Там йому повідомили, що ще вчора за його письмовим наказом їх випустили. 

• Ну звісно Айріх, міг би і одразу здогадатися. - крижаним вбивчим голосом тихо промовив Брегадор.
• Не смію вас більше відволікати від служби. - він вилетів з дверей без пояснень та розпоряджень, занурений у складні роздуми.

Повернувшись назад у будинок ювеліра Брегадор майже злетів на сходи в сторону кімнати прислуги і з єдиним грубим поштовхом двері відчинилися, насправді вони і не були зачинені. У кімнаті було порожньо. Айріх не було і в інших частинах дому, ні в кухні, ні в кімнатах ні в крамничці ні у внутрішньому дворі будинку. Хоч Брегадор і допитував кухарку, яка приходила готувати зранку, і садівника, що три рази на тиждень доглядав за садком та квітами в домі. Айріх від того не з'явилася та якихось чітких пояснень він не дочекався. 

Він знав декілька місць у всьому місті, де можна було відшукати Айріх, а ті троє точно з нею, це було зрозуміло, як ясний день.

Зайшовся перед виходом у свою кімнату, він глянув на крісло в якому спав , на крісло неохайно лежала куртка, раптом він весь похолодів , кинувся до потайної кишені в куртці, перевірив, і осів, перлини не було. 

З крижаним виразом на обличчі він метнувся в сторону виходу.

Швидко пролетівши квартал, другий, зупинився біля воріт блакитного будинку з вензелями та колонами при вході.

Нервово та настирно він почав грюкати у двері.

Двері відчинила економка цього дому.

-Доброго ранку, Авесо, позвіть Айріх, у мене до неї термінові справи.

- Її тут немає, не знаю, пошукайте її деінде, скоріше за все вона пішла на закупи, все у мене справи, до побачення пане. - хотіла вона зачинити двері та Брегадор нахабно зупинив її спробу та просто увірвався всередину.

- Вона зробила дещо дуже дуже небезпечне, а саме, перейшла мені дорогу, тому хай відповість за свої дії. - вже не приховуючи своєї люті відрізав чоловік.

- Ви не маєте права вриватися в цей будинок без запрошення, і взагалі ваше щастя, що немає хазяїв, інакше вони б вами іншими методами вправилися. - гнівно мовила жінка.

Брегадор повністю проігнорував її промову та увірвався до кімнати, де були трохи відчинені двері.

В кімнаті він зіткнувся з поглядом гордим та впевненим поглядом дівчини.

Відчуття, що скоро все безповоротно зміниться заполонило весь простір маленької вітальні.