Повернення перлини

• То як ви кажете зможете знайти її?
• Розумієте, це складно пояснити, так було і того першого разу коли я тільки дістала її з дна моря. Це якийсь зв’язок, наче ниточка між мною і перлиною, це може здаватися надто містичним , але так і є.
• Я вірю Вам Ерін, вірю. Та мусимо бути дуже обережні. Я сподіваюсь , що він випив усе снодійне у склянці, що я йому тишком підлила.
• Вони безшумно ввійшли в двері з чорного ходу. 

Внутрішній компас Ерін, налаштований на перлину,  вів її по будинку, через хвилину вони вже були біля кімнати кабінету Брегадора.

• Було очікувано , що він тримає її при собі - важко зітхнула Алаїн

Прямо в кріслі спав безпробудним сном чоловік, по тілу усієї компанії пробігши холод і тремтіння. Ерін пройшла повз нього і відчула те від чого остаточно захололи усі органи всередині.

Зрозуміла перлина в кишені куртки, куртка одягнена на чоловіка. Кишеня ледь підсвічувалася тьмяним теплим мерехтінням, це мерехтіння явно могла бачити лише вона одна.

Повітря в легенях майже не лишилося, долоні спітніли, серце забилося так вона бігла з усіх ніг, але от вже в руках стиснутий шовковий мішечок з перлиною всередині.

З тяжким видихом Ерін розвернулася в сторону виходу, аж тут рука Брегадора міцно схопила її за одяг, судомно виривавшись, від поштовхів, важке та непритомне тіло чоловіка звалилося на м’який товстий килим кімнати. Щось промимривши Брегадор голосно захропів.

Вся компанія пішла в сторону кухні.

• Ти така смілива Ерін, в мене досі руки трусяться, дивись - мовила Алаїн та Егман підтвердив це враження своїм ошелешеним обличчям.
• Вам треба буде прибути в лікарню якомога раніше вранці, дози снодійного має вистачити до пізнього сніданку, тож Брегадор не зможе вам завадити, я вірю , що у вас вийде, ви будете моїми героями, 
• Айріх , а як же ти , що він зробить з тобою як дізнається що це ти нам допомогла? Він здатен на жорстокість.
• Не бійтеся за мене, я непопадуся йому на очі.

У Егмана вже злипалися очі, підростаючий організм хлопця виснажився, всім присутнім треба були хоча б декілька годин сну.

- Я відведу вам почекати ранку до своєї кузини, вона працює економкою в домі на сусідній вулиці, вона виділить вам кімнату, щоб ви могли відпочити і трохи поспати.

Скоро вони були в люб’язно запропонованих ліжках, розтелених матрацах в вільній кімнаті дому на сусідній вулиці.

Від виснаження та стресу вони швидко поснули,хоч і ненадовго,  бо тривожні сни не давали можливості заспокоїтись, але все ж це було краще ніж нічого.

Зі сходом сонця вони прокинулися, дуже швидко зібралися, з’їли приготований для них перекус, подякували та вийшли до вказаного місця, стоянки візника, який мав доставити вчасно їх до лікарні.

Прибувши до будівлі яка тонула в квітучих садах, алеях і доріжках, таке місце дійсно спонукає повертатися до життя,дуже світле та спокійне.

• Що ж діти, я вірю, що зараз все вирішиться, ходімо.- мовила пані Алаїн.