Під вартою

Надворі вже настав пізній вечір, вогні підсвічували зелені алеї міста , люди групками та парами прогулювалися, сміялися, хтось приємно вечеряв на літніх терасах численних ресторанчиків. Звуки вуличного оркестру та смачні аромати вишуканої їжі діставались прочиненого вікна, з ґратами, у поліцейському відділку. Там у кімнаті сиділи троє , жінка дівчина та хлопець, всі були занурені у свої внутрішні переживання. Мовчанка все ж порушилась.

• Ми б могли бути серед цих людей, прогулюватись там, і який же я голодний, звідти так смачно пахне.
• Навіть не думай про це , у них нема доказів, нас скоро відпустять, от побачиш, -  Алаїн втішно обійняла  Егмана.
• Покличте пана чи пані Мейт, ми їх друзі, вони на визволять, це все жахлива помилка.

• Так жіночко, заспокойся, доки я такий добрий.

Вашими справами управляє майстер Брегадор, завтра він скаже що з вами робити. - різко відповів охоронець. І знов запала тривожна мовчанка, тільки звуки вуличних мелодій уривками долинали в похмурий простір кімнатки.

• Не можу повірити, любі, що все так обернулося, вибачте, що підвела вас, наразі я не знаю як виплутатися з цієї ситуації - осиплим голосом промовила пані Алаїн. 

• Ні, це моя відповідальність, Алаїнн, я ж відчувала спочатку, що не треба йому віддавати перлину, а я завжди слухала себе, а той раз схибила, тепер маємо проблеми. - похмурий і болісний погляд з’явився на її обличчі.

З сусідньої кімнати почулася метушня і розмови, двері відчинилися і з шаленим виглядом вскочила дівчина помічниця з дому пана Мейта, Айріх.

• Вітаю! Ви як , вам не нашкодили?, ох як я переживала,
• Як Вас сюди впустили? Нам сказали , що лиш за наказом Брегадора зможуть нас випустити. -сказала Алаїн
• Точно, без Брегадора тут би не обійшлося, точніше - вона витягнула папірець з підписом і печаткою - без його письмового наказу - вже веселіше додала Айріх. - до того ж офіцер який мене пустив , вже давно кличе мене на побачення, дуже вже я йому запала,  тож нічого зайвого не питав, і вибачте, що вам довго довелося чекати, раніше ніяк не могла, той щур постійно слідкував за мною, довелося піти в свою кімнату, нібито спати, а потім через вікно вилазити на задній двір, та перед тим я подала йому його вечірній напій, трохи покращений - хитро примружилась Айріх.
• Ти що його отруїла, як у справжній детективній історії, - перехопило продихнути Егману.
• Хм, гарна ідея, але ні, я не така кровожерлива, хоч він мене і допік нестерпно, але до ранку він проспить як мертвий , це точно, я позичила ліки пані Хелен Мейт від безсоння.
• Чому ж ти не розповіла раніше пану Мейту про все, що задумав Брегадор?
• Ви не знаєте, але пан Мейт, майже без тями , як дитя, наче покращення є , але на ньому наче якісь чари, пелена, а пані Хелен, його дружина, не чує , і нічого не хоче , просто вдень і вночі його доглядає, вона стала як той привид, змарніла дуже, і спілкується , тільки з цілителем, а вона така вправна була в ювелірному домі, вона ж усіма справами завідувала, всіх знала, от справи і процвітали, вона керувала, а майстер творив, ви мабуть знайомі з нею пані Алаїн, до того ж доказів проти Брегадора я не мала… Та коли я вас побачила, не знаю чому, подумала, зараз пану Мейту стане краще, така от впевненість всередині з'явилася раптово.
• Нам треба збрати перлину, думаю з нею все проясниться, ми не можемо прийти до подружжя Мейтів без доказів. Нам треба її забрати.
• Так, але я не знаю де вона, той поганець, заховав її  дуже старанно, навіть я не прознала, а можете бути певні, я про все знаю і все бачу, я як ходяча енциклопедія нашого дому , ну і міста частково. -впевнено та пишаючись собою мовила Айріх.
• Я перлину почую, я знаю, як її відшукати, вона мене кличе. - впевнено приказала Ерін.
• Ходімо.

Вони вийшли на вулицю, коли вже було близько півночі , всі пристойні люди вже порозходилися по домівкам, лиш закохані парочки зустрічалися рідко, та веселуни напідпитку, які не помічали лік часу.