Дім в серці зеленої брами

Прямо перед ними відкрився краєвид на велику площу з фонтаном,  різьбленими у формі істот і людей так майстерно, що відвести погляд було неможливо і хотілося розглядати кожну деталь. Це місто хоч і було багате на архітектуру та високі затодішніми мірками 5-6 поверховими будівлями.  Все ж він мав багато алей з деревами парків скверів та засилля духмяних квітучих клумб та кущів. Тож повітря тут було чисте та пахло сезонними квітами.  Усі хто тільки приїздив до міста мали б зачаровуватись його затишною та водночас вишуканою красою.
Диліжанс доставляє пасажирів прямо на станцію в центрі міста. Компанія вийшла і рушила прямо,  щоб дістатися до своєї цілі. Йшли пішохідною алеєю, залитою сонячним промінням, переглядаючи очима, шукаючи вірний напрям за картою. 

    - Це має бути недалеко, так, здається , я згадую дорогу, ходімо любі.

Егман захопливо, трохи не з розкритим ротом розглядав будинки та пам’ятки, відстаючи від їх маленької групи. Ерін же йшла понурившись, вся в переживання і думках, майже не звертала уваги на перехожих та красу міста, не знаєючи , що чекає на них попереду, їй було образливо і злісно водночас, та врешті вона вирішила, що попри все не здасться та буде відстоювати себе до кінця. 

   - От ми і на вірній вулиці, сюди сюди, бачите ті двері. 

Вони постукали у двері з великою кованою вивіскою у формі гігантської діадеми , яскравими каменями виблискували на сонці.  Через хвилину відкрила двері дівчина з дуже виразним та уважним поглядом, та сама Айріх. Вона трохи гордовито оглянула трійцю з ніг до голови, і промовила:

     - Ми вже зачиняємось, приходьте іншим разом.

     - Ні , ні , ми за дуже терміновою справою, до пана Мейта , прошу пустіть нас до нього, повірте , це дуже важливо. - мовила Ерін, так , що у Айріх защемило серце.

     - Його немає в майстерні, як і на верхніх поверхах у своїх апартаментах, він у лікарні вже не перший тиждень, боюся ви марно прийшли. Я йому передам обов’язково що ви заходили, скажіть ваші імена.

      - Але ж в листі було написано , що пан Мейт вже вилікувався та працює, якже це?

      - Вас звати Айріх , вірно? - ствердним голосом мовила Алаїн - справа в тому , що його учень пан Брегадор …

Раптом за спиною у Айріх  з’явився і  він сам, особисто.

      - З ким ти там стоїш у дверях, знов твої прихильники ошиваються, я цього не терплю, ти ж знаєш … ооо - йому перехопило подих.

      -  Що ви тут робите? Ми не домовлялися про зустріч. Але , що ж , не лишати ж вас на порозі , ще й з довгою дороги.-  він швидко натягнув свою гиденьку маску ввічливості та лестощів. - Проходьте у вітальню. Айріх принеси поїсти, не можна гостей лишити голодними, що вони про нас подумають.

       - Ні, прошу не підемо туди - пошепки мовив Егман.

Невпевнено вони все ж пройшли вглиб дому. Усівшись у громіздкі крісла, в які наче засмоктувало.     Що ж ви подолали цей шлях марно, про зустріч з Мейтом і не мрійте, я не дозволю турбувати хвору похилу людину. Уявляєш , що з ним буде , якщо він дізнається , як його дорога подруга, яку він знає з дитинства, хотіла його обдурити на великі гроші, спихнути підробку, дуже гарно зроблену, визнаю, але все ж..- тихим і жорстоким голосом промовив Брегадор.

       - Ви не посмієте, це брудна брехня, ви знаєте, що я знайшла справжню, неймовірно рідкісну перлину, ви все запланували спочатку, я ж відчувала це.

      - Що ж, а ти смілива дівчина, раз робиш такі звинувачення, бачу по-хорошому ми не домовимось з вами, як прикро - прозвучав його награно сумний голос.

Раптом Егман з розлюченим і перекошеним обличчям кинувся прямо на Брегадор і царапнув того по щоці. Чоловік явно цього не очікував, але швидко зупинив хлопця.

      - Не смій торкатися мене в моєму домі. Ти брудний хлопчисько,- штурхнув хлопця на підлогу чоловік.

      - Це не твій дім Брегадоре, ти сором та ганьба для свого вчителя, май ти хоча б краплину від  благородства та гідності пана Мейта, ти не став би ввязуватися в такі історії. Глибоко всередині ти знаєш, що все одно колись твоя підла натура вскриється, і всі побачать правду.

     - Доведеться викликати міську охорону, бо бачу ви хочете обікрасти ювелірний дім.

Щось дзеленькнуло, і через хвилину з’явилися двоє озброєних та одягнених у зелену форму офіцерів, 

       - Панове , тут у нас доволі самовпевнені злодюжки, навіть одягнулися пристойно, заховалися , вдень, а от тепер хотіли вкрасти наш безцінний товар, добре , що я їх затримав.

      - Це повний абсурд, ми приїхали на зустріч до пана Мейта, це наклеп, відпустіть нас негайно - мовила Ерін, 

    - Авжеж, авжеж, дівчинко розкажеш ці казочки своїм одноліткам, зрозуміла.  

    - Обережно з ними, все ж таки це діти і дама, хоч і брудні злодюжки - холодний голос вироком прозвучав у вухах.

    - Так, пане Брегадор, зробимо все по вищому розряду. - усміхнувся чорнявий високий офіцер.