Солодкий торт та гірке повідомлення

Декілька днів пройшло в очікуванні, у рутинних хатніх справах та прогулянках сонячним пляжем. 

• Може ми поїдемо до міста, Ерін, не сила вже чекати відповіді, до того ж я там тільки раз був, і то коли був дуже малий, а так так багато всього що я хочу побачити. А ще я пам’ятаю як мама з татом водили нас у найгарнішу кав’ярню міста, там були такі смачні і гарні тістечка, неначе, рожеві хмари, або якісь чудернацькі замки, пам’ятаєш.
• Звісно, пам’ятаю , то були чудові часи, Егмане, я так за ними сумую.
• Обіцяю, ми обов’язково всі туди поїдемо, як тільки отримаємо листа під пана ювеліра, відвідаємо всі місця які ти заплануєш.
• Але я це згадав, і так закортілось тих смаколиків.
• Мені теж - посміхнулась Ерін - а знаєш що ми можемо влаштувати смаколики та посиденьки самостійно прям завтра, наробимо тістечок і цукерок, запросимо пані Алаїн, і буде не гірше ніж посиденьки в кав’ярні. Нам не зайве відволіктись і влаштувати маленьке свято.
• Чудооово, ти найкраща сестра, дякую, дякую - стиснув у тісних обіймах її брат.

Наступного вечора за столом біля розлогого старого персика, сиділа компанія, гарні старовинні ліхтарики підсвічували добрі та засмаглі обличчя трьох дорослих жінок та брата і сестри.

Тітоньки та пані Алаїн пліткували про все, що сталося за останні дні у місті, вони охали та дивувалися, розпитували про усіх та й все. Дуже стають цікаві сторонні справи , коли своє життя  стає вже не таке насичене на, збурюючі кров, події.

Розмова зайшла за місцеву поштарку, аж раптом тітонька Дорі підскочила  і мигцем побігла в будинок і  через мить  вийшла, тримаючи у руках листа.

• Ось доню, це тобі ти ж його так чекала, а я все з цими пундиками і тортиками заклопоталася що і забула одразу віддати.
• Це тому що ти перестала вчити що-небудь, кажу тобі я знала одного чоловіка він до дев’яноста років до самого свого кінця  все пам’ятав і нічого не пропускав, а все чому, бо постійно щось учив та писав, ось так.Кажу тобі!
• Ох - скрикнула Ерін, пробігши очима по тексту
• Нічого не розумію..,  як це можливо?

Вона мовчки протягнула листа пані Алаїн, вчитувалась в кожен рядочок,  але погляд все хмурнішав і хмурнішав. 

• Що? Цього не може бути! Цей гидкий блазень ошукав тебе люба провів і мене як трирічне дівчисько.Ну вже ні,  ця афера йому не вдасться,  ми не дозволимо.
• Що ж ми можемо зробити?
• Ха! Вирушимо в Гетаглас завтра ж і 

без попередження,  поїдемо до самого Мейта з ним і поговоримо,  думаю все владнаємо.  Тож не вішай носа 

• ми з усім справимося я буду з вами,  я вас захищу! - Егман підвівся

 Коли зі мною будете ви я точно впораюся -  усміхнулась крізь проступають сльози - Ерін. 

• Ми такі вдячні тобі Алаїн, що турбуєшся про нашу дівчинку. 

Ох! -  стиснули в обіймах пані Алаїн тітоньки Рорі і Дорі. 

• Ми вам приготуємо все що потрібно в дорогу. Ідемо сестро.  А ви ідіть відпочивайте,  ми наведемо лад. 

Коли тітоньки про когось піклувалися,  в них наче відбавлялося років двадцять,  зморшки на обличчі розгладжувалися, а сили наповнювали м’язи і вони прудко  наводили лад та гармонію.