Очікувана новина, неочікуваний гість

Сонце заливало пляжний берег, де сиділи кращі друзі, брат з сестрою Ерін та Егман, вони відкушували великі шматки соковитого персика, сік якого стікав на підборіддя і лишав липкі і солодкі сліди. Вони насолоджувались тихою, безвітряною погодою та  теплими сонячними проміннями.                            Небо було ясне, яскраве, аж видно було, як на горизонті пропливають судна, виринають з-за хвиль маленькі та більші човники.                                                                                                                            Чийсь голос долинав із сторони пагорба, все ближче і ближче, вони розчули свої імена, обернулися, то до них вниз горою спішила пані Алаїна. 

• Добридень діти, маю для вас чудові новини - захекано мовила жінка.
• Не повірите, до нас, приїхав ювелір, по перлину , Ерін збирайтеся, він на нас чекає, хутчіш ,- з бадьорою посмішкою пригладила, вологе від води, волосся Егман.
• Я доки вас знайшла оббігала пів селища, ух, хоча мала б одразу здогадатися, погода пречудова для купання.

Зібравшись компанія рушила під гірку, до будиночку вітрів. Ерін, аж перехопило подих, не могла і слова мовити , хоча в голові хаотично блукало тисячі думок . По дорозі пані Алаїна розказала, про те що насправді, чоловік, що приїхав не Майстер Мейт а його учень, чи краще права рука, так сказав сам пан Брегадор,  Маркус Мейт недавно занедужав, і вже другий тиждень у ліжку, передав, зі слів юного майстра, забрати і оцінити перлину та відвезти до них в ювелірний дім.

• Ось до речі і записка, від Мейта, це ж треба нещастя, захворіти, ще й посеред такого файного літа, хоча знаючи Мейта тож по декілька діб міг жити просто біля станка, такий от невгамовний трудівник, що й сказати геній. Сподіваюсь він швидко стане на ноги, не пам'ятаю, щоб він хоч колись відпочивав, та робота, його творіння, прикраси, то його пристрасть і все його життя, ех. - жінка все розказувала і розказувала дорогою про майстра
• Така прикрість, що ви не можете зараз познайомитись, сподіваюсь все ж познайомитесь одного разу з ним, то людина велика, кажу вам. О вже на місці, ну біжіть в будинок переодягнутися, я чекаю вас тут в прохолодному садку, бо спека то не для мене, треба перепочити - вона сіла в крісло за столик до тітоньок і вони одразу почали свої улюблені жіночі розмови, цікаво скільки всього різного вони могли обговорювати одночасно.

Ерін, поки приводила себе до ладу, все думала і мріяла, що можливо стане ученицею того великого майстра, про якого почула він Алаїн, про літнього і досвідченого пана Маркуса Мейта.  В її голові, складався образ не людини, а справжнього сивочолого чарівника з доброю посмішкою.                       Вони вирушили до центр селища дорогою з ароматних квітучих кущів, що давали трохи тіні прохожим. 

• Що ж ось ми вже й пришли, за хорошою розмовою і дорога не відчувається, вірно. 
• Зараз любі, піду покличу пана, побудьте у мене в крамничці поки, він обідає на тій стороні вулиці.