Знахідка з морського дна

Холодне і величне північне море, штовхало до берега свої могутні руки хвилі. Шумною та помірною мелодією заповнювалося повітря пляжу.                                                                                                Берегом повільно з уважним поглядом йшла дівчина, вона була закутана в багатошаровий теплий вовняний одяг, і сукня її ледь торкалися каменів берега. Через плече дівчина носила велику плетену торбу. Фартух, тепле пальто декілька шалей та капелюх з міцними та широкими стрічками, що надійно захищали головний убір на голові від буйства морських вітрів.                                                           Зручніше підібгавши одяг, вона опустилася коліна і почала збирати мушлі. З них дівчина робила дивовижно гарні прикраси, іноді навіть траплялися невеликі мушлі з перлами всередині, вони були дрібні, але за таку здобич можна було виручити гарні гроші.                                                                   Влітку, коли води моря достатньо прогріваються, можна було пірнати за скарбами на дно, гарно натреновані легені та витривалість, дозволяли затримувати повітря достатньо і для дівчини це було чимось казковим, поринути у інший світ, світ морської глибини.                                                          Сьогодні був саме той день, коли вдача та старання примножилися і до рук Ерін, так її звали до речі, потрапила особлива перлова мушля, велика і блакитна, неймовірно рідкісна, або навіть, єдина своєму роді. Перебираючи на сонечку свою здобич, вона відкрила цю особливу і була ошелешена. 

Яка краса! - вигукнула вголос дівчина.
Таку прикрасу зможе носити дуже поважна пані, або й навіть особа з королівської династії. - подумала дівчина.                                                                                                                                                        Швидко вдягнувшись, вона побігла додому, до будиночку вітрів, так всі його називали, бо він був на самісінькому краєчку пагорба, і всі вітри, які прилітали обдумали його і влітку і взимку.                     Вдома дівчина довго розглядала перлину й гадала, кому б можна було її продати і за скільки, пізніше прийшов з навчання молодший брат і почав вигадувати, що можна було б купити за таку коштовність.      Вони сміялися і мріяли, вигадуючи і танцюючи, взявшись за руки.                                                          Мушу згадати, що жили вони з двома дуже добрими, вже літах жінками, рідними їм тітоньками Рорі і Дорі, які цілими білими днями пряли вовну і плели одяг з неї.                                                                         З часом їм ставало вже важче аж так багато працювати і от їх племінниця, старша Ерін і почала трохи заробляти, роблячи прикраси з мушель, перлин та з кругленьких скляшок,  що підточювало море і викидало на берег. Дуже вона цю справу любила, і сиділа ввечері, навіть при світлі гасової лампи, фантазуючи нові і нові орнаменти з мушель. Несла на місцевий ринок до маленької крамнички під назвою «у пані Алаїн» і там продавала свої прикраси і вовняні вироби, що зробили тітоньки.                Так от повернемось у будиночок вітрів, брат з сестрою весь вечір вигадували, хто ж  буде носити цю чарівну прикрасу, а тітоньки розповідали історії своєї бабці, яка була фрейлина при королівському дворі, і які прикраси носили королеви і принцеси, і які неймовірні пригоди спіткали шукачів рідкісних каменів та золота. Так і добіг день до кінця за жвавими розмовами та за духмяною вечерею.