Фріленд у новому світі

Епізод 1

Привіт світу.

Не знаю чи ці каракули зможуть його побачити враховуючи який у нас зараз стан.

Навряд ви усе зрозумієте і у вас багато питань про те хтоя, що в країні де я живу і так далі.

Почну з себе. Я в житті вже тридцяти шести літній чоловік який працює в офісі. Ще з середньої школи мене булили майже усіма способами як і далі в університеті через те, що декілька булерів з школи навчались у тому самому університеті де і я. Я хтів вивчитись на програміста і не без проблем, але зробив це. Далі і мене і їх після практики змогли швидко влаштувати на роботу завдяки рекомендаціям з університету. Так ті гади які мене булили вчились на диво добре. І вот так я вже працюю на жаль вічно з ними через те, що коли я звільнявся і знаходив іншу роботу, то ті утирки просто вічно переводились на роботу до мене і продовжували бісити.

В нашій країні з дві тисячі двадцять п'ятого року встановились нові закони забороняючі якийсь "Фріленд" і який по суті захищав таких відморозків які часто ламали людей морально, а іноді ще й фізично коли відсіч дати їм неможливо ні в якому разі інакше будуть проблеми.з законом коли таких як я просто продовжать мучити.

Я просто вирішив випустити емоції хоч на папері для самого себе і навряд я зможу подібне кудись викласти, а то я чув історію як хлопця посадили на два роки за читання заборонених книг про цей "Фріленд", а що буде за викладення подібного я боюсь уявити.

Продовжуючи розповідати про себе я скажу, що навіть коли ще на законному рівні з цим якось можна було боротись, то у мене не виходило. Вчитиля не допомогали як і батьки. Я зненавидів свою слабкість і старався змінитись но не так вдало і тільки привів себе у хоч якусь спортивну форму та змінив своє ім'я та фамілію які мене вже просто бісили при кожному їхнього промовлені в мою адресу.

Батьки були проти, але я після новини про зміну імені накричав, що вони і не допомагали мені з моїми проблемами, а швидше ігнорували і чому їм не було усе одно на моє рішення як на булінг у мій бік.

Тому я не підтримую зв'язок з батьками і багатьма родичами які підтримують батьків.

Добре я вже затягнув і поки, що припиню нити бо скоро спати і на роботу щоб було на, що купляти їжу і оплачувати квартиру. 

Спокійної ночі.

Епізод 2

Дзвін будильника.

-Ех з добрим ранком мене, -з просоння я сказав самому собі.

Я прокинувся, заправив ліжко і почав збиратись на роботу.

-Так, що у мене на сніданок? 

-Вівсянка або яйці?

-Сьогодні будуть яйці.

Після яєць я ще заварив собі кофе і закінчивши трапезу я пішов на автобусну зупинку і дочекавшись автобуса поїхав до місця роботи.

-У цей раз я раніше не декілька хвилин, -тихо пробурмотав я сам собі під ніс.

Як тут це якось почув мій "колега" по роботі який вже давно мене булить.

-Що ти там бормочиш чмоня?, -почав докопуватись він хапанувши мене за плече.

-Да пішов ти ублюдок, -сказав я вирвавшись з його рук.

Як тут він штовхнув мене у спину.

-Будеш знати як бути невічливим і не відповідати на питання, -сказав цей гад і пішов на своє місце роботи.

Я встав і обтрусившись теж пішов працювати.

На обідній перерві я знову побачив як мою їжу викидують у смітник.

Я розумів, що більше терпіти не зможу і будь, що буде.

Підійшовши до одного з моїх ненависників я з усіх своїх сил ударив його в спину як і він сьогодні ударив мене з ранку.

-Ти якого твориш?, -задався питанням його друг.

Замість словесної відповіді  я замахнувся і почав наносити удар, але він перехопив мою руку.

-Росс, ти думаєш, що так просто переможеш нас?, -говорив він викручуючи мою руку.

Як тут йому по голові стукнула моя колега з якою я знайомий ще з університету на ім'я Фелістія.

-Фух дякую тобі Фелістія.

-Завджи будь-ласка. Я тільки за те щоб таким мразям по голові надавати.

Вона дівчина бойова. 

Як я пам'ятаю, вона з середньої школи ходила на гурток з боротьби і займається спортом, тому я не здивувався, що така дівчина одним ударом по голові розбила другого булера.

Закінчивши робочий день я пішов до дому, але мене зупинила Фелістія.

-Росс можеш пройти за мною?

-Ну я і так в боргу за тобою за сьогоднішне спасіння після якого нас навіть ще й на покарали і якщо я тобі в чомусь потрібен, то я допоможу тобі.

-Просто пройди за мною будь-ласка.

-Добре веди.

Епізод 3

-Ну ось ми й прийшли.

-Ти куди мене привела?

-Заходь і дізнаєшся.

Ми прийшли в якийсь провулок і спустились в підвал.

-Народ в нас гість, -промовила Фелістія людям які знаходились у приміщені.

Як виявилось Фелістія недавно дізналась про один підпільний клуб який фактично являється опозицією нинішньої влади і вякому можна як і висказатись про свої переживання так і позайматись спортом і викликати когось на бій для тренування своїх бойових навиків щоб краще давати відсіч і також почитати заборонені книги і подивитись заборонені фільми.

Засновники клубу були відправлені за грати оскільки своє невдоволення справами в країні вони вимовляли публічно. Через це клуб і перейшов у підпілля і секретність.

Сама ж ідея клубу була узята з забороненої книги про той самий "Фріленд" де люди влаштовували клуб для тих кого булять і боролись проти булінгу і проводили час за усякими речами.

-Короче Росс можеш заходити сюди, але надіюсь ти розумієш, що про це ніхто не має знати, -промовив один з хлопців який розповідав за їхній клуб.

-Так я розумію і хочу стати частиною вашого клубу.

-Тоді ласкаво просимо в наш клуб слабаків яких булять і принижують.

-Рада, що ти тепер з нами. Пішли я проведу тобі екскурсію, -задоволено сказала мені Фелістія.

-Ну пішли.

Швидко показавши мені місцеві бібліотеку, кінотеатр і спортзал я пішов до зупинки і поїхав до дому.