Частина 5

В мене були різні почуття до нього,то ніби хороший друг, то подобався. Була якась романтика. Для мене це недодружба,недостосунки. Коли він мене одного разу проігнорував,я почала не на жарт хвилюватись. Подумала може зник інтерес до мене чи не знає що відповідати. Взагалі я почала за ним сумувати. Вирішила ще щось написати,корона не впаде. Зробила правильно, завдяки моїй ініціативі ми відновили спілкування.

Коли мій кавалер говорив що любить мене,я дуже панікувала і злилась.Чому він знову про це нагадує? Треба було якось викручуватись,щоб він не подумав,що зазвичай не ігнорую, а коли за почуття говорить то одразу зникаю. Уявляєте та думка справдилась. В якийсь момент мені каже:"Чому ти мене ігноруєш, коли я говорю що люблю тебе? Нормально спілкуємось,як тільки про це , одразу зникаєш."

Все треба було вже не ігнорувати і щось відповідати. Я у відповідь сказала що також його люблю. Хоча у думках було продовження:"Люблю як друга". Прекрасно розуміла що не треба так писати, бо він мене за подругу не сприймає. І зайшла я дуже далеко. Треба було одразу запропонувати дружити. Мені класно проводити з ним час,але як з другом. Тільки яка це дружба, коли один закоханий. Краще взагалі не спілкуватись,бо дедалі важко бути з тим кого не любиш. Поки що не мала ідей як не бути з ним парою. Довелось з ним надалі спілкуватись. Питав мене:"А ти мене любиш?". Я знову писала що люблю,тільки в голові весь час повторювала:"Як друга".

Навіть якщо б розірвались стосунки, я б сумувала за ним, адже стільки всього сталося, різні наші розмови. От треба якось провернути щоб ми розстались і залишились друзями. Я вирішила що, треба бути до нього холодною, більше ігнорувати, відповідати коротко. Я не стримуюсь і пишу,розповідаю про всякі події. З ним дуже класно. Я точно розуміла що крім дружби нічого не може бути. Довго думаючи я підійшла до висновку,що треба йому розповісти. Це було складно,але я зібралась з силами йому про це сказати:

-Вань маю тобі щось сказати 

-Так,сонечко кажи - мене ще більш почала совість гризти ,через те що,він так мене любить,а я його невдовзі кину.

-Ти хороший друг,я люблю тебе,з тобою весело 

-Чч... Чекай який друг?

-Вибач,я не можу пообіцяти щось більше,давай будем просто друзями

-Мені буде важко з тобою дружити,ти ж знаєш як я тебе люблю, але це краще ніж перервати всі зв'язки з тобою. Як ти могла дати марні надії?

-Пробач,я не змогла тебе покохати. Пам'ятаєш як ігнорувала твої почуття,то я не могла відповісти взаємністю,а ти ніби намагався вичавити з мене слова любові. Коли я казала що люблю тебе,то я завжди в думках продовжувала:"Як друга". Пробач мені будь ласка.

-Ну все заспокойся,мені твої почуття важливі,тому я не буду тебе змушувати бути зі мною - як добре що ми з ним порозумілися. Я раділа що зберегла з ним дружбу,але в той час злилась на себе,що так вчинила,не тому що сказала правду,а тому що давала марних надій. Хоча я не знала чи закохаюсь чи ні. Тому в будь-якому випадку пережите точно дасть зрозуміти,що насправді відбувається, ніж гадати що станеться не відчуваючи цього.